ПЕТРЕ́НКО-КРИ́ТЧЕНКО Павло Іванович (27. 06(09. 07). 1866, Херсон — 21. 01. 1944, Одеса) — хімік. Доктор хімії (1899), професор (1903), член-кореспондент АН СРСР (1932). Закінчив Новоросійський університет в Одесі (1888), де від 1894 й працював (нині Одеський університет): від 1900 — екс­траординарний, від 1903 — ординарний професор кафедри хімії, 1933–40 — завідувач кафедри органічної хімії; 1923–33 очолював науково-дослідну кафедру хімії при Вищому технікумі загальної та прикладної хімії (Одеса). Один із засновників Ін­ституту прикладної хімії і радіології (1921), після реорганізації Одеського ІНО брав активну участь у створен­ні Фізико-хіміко-математичного ін­ституту (1930). Водночас викладав хімію в Одеських медичному ін­ституті (1900–20), робітничому університеті (1920–23), сільськогосподарському ін­ституті (1923–35). Стажувався у Бон­нському університеті (Німеч­чина, 1891–93). Голова Одеського від­діле­н­ня Всесоюзного хімічного товариства імені Д. Менделєєва (1934–36). Основні наукові праці присвячені стереохімії та хімії гетероциклічних сполук. За­пропонував цикл загальних реакцій пере­ходу від сполук із від­критим ланцюгом до циклічної сполуки. Ви­вчав вплив замісників на реакційну здатність органічних сполук, зокрема кетонів. Досліджував також періодичність зміни деяких властивостей органічних сполук при на­громаджен­ні в молекулах вуглеводневих радикалів, простих звʼязків, функціональних або нефункціональних замісників.