Петриченко Євген Володимирович
ПЕТРИЧЕ́НКО Євген Володимирович (10. 12. 1976, смт Дубівський Антрацитівської міськради Ворошиловградської обл., нині Ровеньківського р-ну Луганської обл.) — композитор, педагог, музично-громадський діяч. Член НСКУ (2001). Премії імені Л. Ревуцького (2005), імені С. Прокоф’єва (2012). Закінчив Донецьку консерваторію (2001; кл. С. Мамонова), де й викладав 2007–14. Водночас 2000–14 — завідувач музичної частини Донецького театру ляльок. Від 2015 викладає у Національній музичній академії України (Київ), водночас — директор Будинку творчості композиторів «Ворзель» (Бучанський р-н Київської обл.). Автор і організатор проєктів у Донецьку: 2007 — «Мистецькі діалоги», 2008–09 — Ансамбль нової музики «Quarta+»; 2011–12 — «Антитези»; 2013 — фестиваль «Donbas Modern Music Art’2013» (наймасштабніший: відбулося 4 симфонічні концерти, вечір сучасної опери й хореографії, 7 камерних концертів, майстер-класи й конкурс молодих композиторів); у м. Покровськ Донецької обл. — «Дзвони Донбасу» (2021; прозвучала його хорова симфонія-перфоменс «Осяяні чорним сонцем» (цикл у 8-ми частинах епіко-драматичного характеру); у Національній філармонії України — «Коляда-Триб’ют» на Різдвяні свята (2022, здійснено синтез автентичних фольклорних зразків та їх сучасних версій з новітніми композиторськими техніками). Композиторському стилю притаманні висока духовність і національне усвідомлення, пошуки нових форм, поєднання сталих тембрових звучань з новаційними ефектами сучасних електронних і сонорних засобів, володіння розмаїтими техніками письма й музичної лексики. Його твори записані на компакт-дисках та аудіоальбомах, у фонди обласного і Національного радіо, Українського телебачення.
Додаткові відомості
- Основні твори
- для симфонічного оркестру — Симфонія № 1 (2001), «In memoriam…» для фортепіано з оркестром (2006), Симфонія № 3 «Антитези» для сопрано, хору й оркестру на слова Л. Костенко (2011); для камерного оркестру — Симфонія № 2 (2004), «Коло» (2010); для камерно-інструментального ансамблю — Реквієм для флейти, скрипки, віолончелі, фортепіано та аудіоплівки (2007), «Concerto piccolo» для фортепіано і камерного ансамблю (2009); для камерно-вокального ансамблю — «Монологи» для сопрано й фортепіано (2002); романси, пісні; музика до театральних вистав.
Рекомендована література
- Ущапівська О. «Монологи» Євгена Петриченка як зразок сучасної музичної культури Донецького краю // Вісн. Київ. ун-ту культури і мистецтв. 2008. Вип. 18;
- Її ж. Творча постать Є. Петриченка як представника молодого покоління композиторів Донеччини // Культурно-мистецьке життя Донеччини (кінець ХІХ — початок ХХІ ст.). К., 2011;
- Кузик В. Композиторські «старти» Олексія Скрипника, Євгена Петриченка, Діни Писаренко // Музична культура Донбасу, Криму: наук.-популярні нариси. К., 2021.
Завантажити статтю
Людина 
