Попов Михайло Григорович
ПОПО́В Михайло Григорович (06(18). 04. 1893, м. Вольськ, нині Саратовської обл., РФ — 18. 12. 1955, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — ботанік. Доктор біологічних наук (1942), член-кореспондент АН УРСР (1945). Премія імені В. Комарова АН СРСР (1960). Державні нагороди СРСР. Навчався в Казанському (нині РФ, 1911–13) та Петроградському (нині Санкт-Петербург, 1913–17) університетах. 1917–19 працював у Саратовському університеті (РФ), 1920–27 — в Інституті ґрунтознавства та геоботаніки Туркестанського (від 1923 — Середньоазійського) університету (Ташкент). 1927 на запрошення М. Вавилова перейшов до Всесоюзного інституту прикладної ботаніки та нових культур ВАСГНІЛ, де обіймав посади вченого спеціаліста відділу плодівництва (Ленінград, 1927–30), завідувача Середньоазійського відділення (Ташкент; 1928–29), директора Туркменського відділення (м. Кара-Кала, нині м. Махтумкули, Туркменістан; 1930–32), завідувача групи плодових культур і винограду (Ленінград, 1932–33). У квітні 1933 заарештований за звинуваченням у приналежності до контрреволюційного есерівсько-народницького осередку, засланий до Алма-Ати (нині Алмати), де працював старшим науковим співробітником, завідувачем Казахської бази АН СРСР (1933–38) та професором Казахського університету (1934–38). Після закінчення терміну заслання був обмежений у правах, зокрема не отримав дозволу повернутися до Ленінграда. 1938–39 — заступник директора з наукової роботи Батумського ботанічного саду (Грузія); 1940–41 — професор Узбецького університету, 1942–44 — Військово-ветеринарної академії, 1943–44 — старший науковий співробітник Всесоюзного НДІ каракулівництва і пустельних пасовищ (усі — м. Самарканд, Узбекистан); 1944–45 — старший науковий співробітник Інституту ботаніки АН УРСР (Київ), водночас завідувач кафедри систематики вищих рослин Київського університету; 1945–48 — завідувач відділу географії вищих рослин Львівської філії Інституту ботаніки АН УРСР, водночас кафедри вищих рослин Львівського університету. Через тиск влади у період «лисенківщини» був змушений переїхати на Сахалін (РФ), де працював у філії АН СРСР (1948–50). Згодом виїхав до Іркутська (РФ), де від 1954 був завідувачем лабораторії флори і гербарію Відділу біології Східно-Сибірської філії АН СРСР. Наукові дослідження: систематика та флористика судинних рослин, фітогеографія, флорогенетика, еволюційне вчення. П. — один з основоположників гібридогенної концепції еволюції рослинного світу; ввів поняття «флора Ґінкго» та «флора Вельвичії» відповідно до мезофільної та ксерофільної флор. Досліджував флору Східного Сибіру, Далекого Сходу, Середньої Азії та України. Вивчав ендемізм української флори. Описав 925 нових таксони судинних рослин. На честь П. названо Гербарій Центрально-Сибірського ботанічного саду Сибірського відділення РАН (м. Новосибірськ, РФ) та 120 таксонів рослин різного рангу (зокрема Crataegus popovii Chrshan., Myosotis popovii Dobrocz., Plantago popovii Tzvelev).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Между Монголией и Ираном // Тр. по прикладной ботанике, генетике и селекции. 1931. Т. 26, вып. 3; Растительный покров Казахстана. Москва; Ленинград, 1940; Очерк растительности и флоры Карпат. Москва, 1949; Флора Средней Сибири. Т. 1. Москва; Ленинград, 1957; Основы флорогенетики. Москва, 1963; Растительный мир Сахалина. Москва, 1969; Филогения, флорогенетика, флорография, систематика: Избр. тр. Т. 1–2. К., 1983.
Рекомендована література
- Рубцов М. І. Сторінки із спогадів про М. Г. Попова // Український ботанічний журнал. 1977. Т. 34, № 2;
- Липшиц С. Ю. Михаил Григорьевич Попов (18. IV. 1893 — 18. XII. 1955) // Попов М. Г. Филогения, флорогенетика, флорография, систематика: Избр. тр. Т. 1. К., 1983;
- Кривенко Д. А., Успенский М. Б., Чернышева О. А. и др. Михаил Григорьевич Попов: Жизнь — дорога, счастье — конь, отдых — караван-сарай! Иркутск, 2018;
- Шиян Н. М., Кривенко Д. А. Михайло Григорович Попов (1893–1955) // Український ботанічний журнал. 2018. Т. 75, № 6;
- Шиян Н. М. Попов Михайло Григорович (18. 04. 1893 — 18. 12. 1955) // Історія Інституту ботаніки в іменах. К., 2022.
Завантажити статтю
Людина 
