Позняков Микола Степанович
ПОЗНЯКО́В Микола Степанович (Позняков Николай Степанович; 1878, м. Курськ, Росія — 1941, Москва) — російський танцівник, музикант, хореограф, теоретик танцю. Закінчив Московську консерваторію (1905; кл. фортепіано), вивчав танець під керівництвом М. Мордкіна. 1921 відкрив у Харкові студію ритмопластики, де панував культ тіла, жесту, пози. 1923 студія продовжила роботу в Москві (серед учнів — експериментаторка танцю Н. Глан). У репертуарі — постановки на музику В.-А. Моцарта (Рондо в турецькому стилі), Ф. Шопена (мазурки, прелюдії, ноктюрни), Р. Шуманна («Сумне передчуття»), Ф. Мендельсона («Пісні без слів») та ін. Від 1924 — співробітник хореологічної лабораторії Державної академії художніх наук (Москва); розробив метод «пластичних рухів та музичних форм». Після ліквідації лабораторії від 1934 працював завідувачем ритмопластичної секції Центрального парку культури імені М. Горького (Москва). Ставив вишукані мініатюри та видовищні вистави в парковому театрі «Острів танцю» просто неба на березі озера. 1937 ритмопластичну секцію було закрито, що співпало з іншими заходами із ліквідації «формалістичних» експериментів. Хоча всі подібні студії були розігнані, їхні досягнення влада використовувала для проведення грандіозних масових свят та парадів. Творчий шлях П. є характерним для представників «fin-de-siècle» («кінця століття») за радянських умов.
Рекомендована література
- Киселев М. Показ работы школы сценического танца // Сов. музыка 1935. № 6;
- Человек пластический: Каталог выставки. Москва, 2000;
- Мислер Н. Вначале было тело. Москва, 2011.
Фотоілюстрації
. khudozhnyk v. sierov. 1908. polotno, oliia copy.jpg "Позняков Микола Степанович. «Портрет М. Познякова» (фрагмент). Художник В. Сєров. 1908. Полотно, олія copy")
Завантажити статтю
