КО́СІН Юрій Олександрович (26. 09. 1948, смт Компаніївка, нині Кропивницького ра­йону Кірово­градської обл. — 24. 10. 2022, Краків, Польща, похований у м. Ірпінь Київської обл.) — фотохудожник, громадський діяч. 1-а премія 1-го Всесоюзного слайд-фестивалю «Харків-90» (1990), 1-а (1994), 1-а, 3-я та спеціальна премії (1995) Національного конкурсу документальної фото­графії «Укр­пресфото-95» (Київ). Член Національної спілки фотохудожників України (1989). Закінчив у Києві політехнічний ін­ститут (1974) та ін­ститут журналістської майстерності (1988). Працював інженером в Ін­ституті кібернетики НАНУ (Київ, 1974–86); у ВО «Комбінат Мінатом­енерго СРСР» (м. Чорнобиль Київської обл., 1987–89); викладачем у Незалежній українській академії фотомистецтва (1991–94); куратором ви­ставок галереї «Ексар» (1997–99; обидві — Київ, спів­засновник). Від­тоді — на творчій роботі. Роз­робив власний творчий метод, взявши за основу одне з основних понять постмодернізму — «транс­гресію», що фіксує феномен зруше­н­ня, дола­н­ня межі між можливим і неможливим. Обробляючи фотоматеріал хімічним або цифровим способом, він роз­мивав чи видаляв деталі, що видавалися зайвими, натомість висвічував і посилював інші. Вина­йдені ним художні засоби не тільки виявляли сутність події, а й під­креслювали особисте ставле­н­ня до неї. Основна тема — Чорнобиль, про­блеми якого добре знав, працюючи інженером-ліквідатором аварії одразу після ката­строфи, а потім неодноразово від­відуючи покинуті території. Важливою була тема транс­формації матерії та плину часу — від фіксації сут­тєвого моменту до багато­гран­ного образу історії. Так, у серії «Рід» (1997) митець викори­став групові знімки із сімейних альбомів, де ви­окремлював облич­чя зниклих персонажів, ілюструючи дію часу, руйнував і деформував деталі зображень, пере­ходячи від фото до графіки. Мистецтво фото­графіки майстер роз­винув у низці робіт, присвячених періоду Революції гідності та інтер­претації медійності в мистецтві. У серії фото­графій «Україна очима України», як, власне, і в інших, особливий художній метод К. допомагає осмислити роз­маї­т­тя світу. Організовував художні акції та перформанси, за­охочував молодь до мистецтва, ви­ступав з лекціями, дис­кусіями, проводив майстер-класи в Україні й за кордоном. Автор фотоальбомів «Україна очима України» (2005), «Transgression / Пере­творе­н­ня» (2019), спів­автор книги «Я бачив» (2016; усі — Київ), присвяченої Чорнобильській трагедії. Учасник всеукраїнських і між­народних мистецьких ви­ставок від 1985. Персональні — у Києві (1985, 1987–88, 1990, 1994, 1996, 1998, 2000–01, 2005), Ризі (1994–95), Левені (Бельгія, 1995), Єрусалимі (1995), Франкфурт-на-Майні (Німеч­чина), Брюс­селі (обидва — 1996), Трірі, Майнці (обидва — Німеч­чина, 1996–98), Ланкастері (Велика Британія, 1996–98), Кракові (Польща, 2006), Вашинґтоні, Нью-Йорку (США, 2006), Вільнюсі (2010). Брав участь в антивоєн­ному проєкті «Ідентичність. Аспекти сучасної фото­графії в Україні» (Страсбурґ, Франція, 2022). Деякі твори К. зберігаються в Національному музеї історії України (Київ), Музеї історії Києва, Музеї сучасного мистецтва (Бонн, Німеч­чина), Ланкастерському університеті, Фото­графічному музеї (Рига, Латвія), Фото­графічному фонді (Москва).