Павлишин Марко

Визначення і загальна характеристика

ПАВЛИ́ШИН Марко (07. 07. 1955, м. Брiзбен, Австралiя) — лiтературознавець, громадський дiяч. Син Р. Павлишина. Іноземний член НАНУ (2021). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2019). Навчався в Університетах Квінсленда (Австралія, 1973–76), Марбурґа (Німеччина, 1977–78) та імені Монаша в Мельбурні (1978–82), де отримав докторат із германістики (1983) і відтоді викладає: голова відділу славістики (1992–2002), школи мов, культур і лінгвістики (2005–10), від 2010 — професор україністики, від 2019 — професор-емерит. Директор Центрів порівняльного літературознавства і культурології (1991–92), європейських досліджень (2000–05, 2014–17) та україністики імені М. Зерова (2004–19) у цьому університеті. Член Австралійської академії гуманітарних наук (від 2002). Ініціатор створення та перший президент Асоціації україністів Австралії (1990–98), президент Асоціації славістів Австралії і Нової Зеландії (1998–2003), голова НТШ в Австралії (від 1998). Один з організаторів щорічного міжнародного конкурсу знавців української мови імені П. Яцика в Австралії (2010–18). Автор книг «Канон та іконостас» (К., 1997), «Ольга Кобилянська: прочитання» (Х., 2008), статей та розділів видань про українську літературу 19–20 ст.; редактор збірників із серії «Ukrainian Settlement in Australia» (Melbourne, 1986; 1993), збірників «Glasnost in Context: Recurrences in Central and East European Literatures and Cultures» (New York, 1990), «Стус як текст» (Мельбурн, 1992); співредактор австралійських номерів «Journal of Ukrainian Studies» (1985, із Ї. Марваном; 1995, із Дж. Кларком), видань «Slavic Themes: Papers from Two Hemispheres» (Neuried, 1988, із Б. Крістою та ін.), «Ukraine in the 1990s» (1992, із Дж. Кларком), «Literature and Opposition» (1994, із К. Вертом та П. Нестор; обидва — Мельбурн), «Енциклопедія української діяспори» (Т. 4: Австралія, Азія, Африка; К., 1995, із В. Маркусем та ін.), «Українці в Австралії» (Т. 2; Мельбурн, 1998, із колегією), «Ukraine and Europe: Cultural Encounters and Negotiations» (Toronto, 2017, із Дж. Броджі-Беркофф та С. Плохієм). Вивчає українську літературу 19–21 ст. (зокрема творчість І. Котляревського, М. Костомарова, Марка Вовчка, Г. Квітки-Основ’яненка, Ю. Федьковича, О. Кобилянської, В. Стуса, І. Калинця, Є. Гуцала, В. Дрозда, О. Бердника, В. Шевчука, П. Загребельного та ін.), також досліджував українську літературу Австралії, німецький літературний романтизм. Переклав низку текстів сучасних українських письменників, зокрема англійською мовою Ю. Андруховича («Recreations», 1998) та Ю. Іздрика («Wozzeck», 2006; обидва — Едмонтон). 2020 у Бруклайні на пошану П. вийшов збірник наукових статей англійською та українською мовами — «Cossacks in Jamaica, Ukraine at the Antipodes. Козаки у Ямайці, Україна на Антиподах». Автор низки статей в ЕСУ.

Завантажити статтю