Павловський Олексій Андрійович
Визначення і загальна характеристика
ПАВЛО́ВСЬКИЙ Олексій Андрійович (08. 04. 1856, Санкт-Петербург — 07. 05. 1913, Одеса) — історик мистецтва та археології. 1880 закінчив історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету, де був залишений для підготовки для професорського звання. 1880–81 також працював у Санкт-Петербурзькому центральному училищі технічного малювання барона Штігліца, для якого уклав «Руководство по всеобщей истории: Древняя история» з особливою увагою до історії побуту і мистецтва. Від 1887 — приват-доцент Санкт-Петербурзького університету. 1890 в Університеті святого Володимира у Києві захистив магістерську дисертацію «Живопись Палатинской капеллы в Палермо». Відтоді працював у Новоросійському університеті в Одесі, де 1896 захистив докторську дисертацію «Скульптура в Аттике до греко-персидских войн»: від 1897 — ординарний професор кафедри теорії та історії класичних мистецтв, водночас 1909–13 — декан історико-філологічного факультету. Учасник 13-го (1908), 15-го і 16-го (1911) Археологічних з’їздів, 10-го Міжнародного конгресу історії мистецтв (1912). Наукові дослідження: антична скульптура, італійський середньовічний живопис.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Значение и успехи классической археологии // Зап. Новорос. ун-та. 1892; К вопросу об изображениях евангелистов. С.-Петербург, 1894; Нужды художественного образования в Одессе. О., 1898; О южнорусской археологии. О., 1899; Курс истории древнего искусства. О., 1905; Очерк истории русского искусства // История искусства с древних времен до наших дней. Вып. 1. С.-Петербург, 1907; Атлас по истории средневекового искусства. О., 1907; Курс истории средневекового искусства. О., 1913.
Рекомендована література
Завантажити статтю
