ПАВЛО́ВСЬКИЙ Юхим Арсенті­йович (24. 03. 1872, с. Чернеч­чина Новомосковського пов. Катеринославської губ., нині Новомосковського р-ну Дні­пропетровської обл. — 18. 05. 1956, Запоріж­жя) — лікар, громадський діяч. На­вчався в духовному училищі та семінарії, 1897–99 — у Томському університеті (Росія). Влітку на вакаціях мешкав у м. Катеринослав (нині Дні­про), працював у статистичному бюро Земської губернської управи. Під час від­ряджень у повіти роз­по­всюджував серед селян українські книжки. Від 1900 під псевдонімом «Русин» і під власним прі­звищем вміщував публікації у «Літературно-науковому вістнику», зокрема про життя українських пере­селенців у Сибіру. 1903 завершив освіту в Томському університеті й отримав диплом лікаря з від­знакою. 1903–11 — земський лікар у с. Михайло-Лукашеве Олександрівського пов. Катеринославської губ. (нині Запорізького р-ну Запорізької обл.); від 1911 — ординатор-хірург Катеринославської громади сестер милосердя Російського товариства Червоного Хреста. Водночас був членом ради і брав активну участь у діяльності місцевого осередка товариства «Просвіта», членом правлі­н­ня Катеринославського гімнастичного товариства «Сокіл», членом Товариства українських по­ступовців. Товаришував із Д. Дорошенком, В. Бідновим та ін. Брав без­посередню участь у під­готовці ювілейного Шевченківського вечора в Катеринославі (1914). Проходив стажува­н­ня в Італії, Німеч­чині, Швейцарії. З початком 1-ї світової війни — лікар офіцерського шпиталю в Катеринославі. Після Лютневої революції 1917 став за­ступником голови катеринославської «Просвіти». Від 1918 працював у лікарнях Дні­пропетровська (нині Дні­про), як і інші українські діячі пере­бував під на­глядом влади. 10 вересня 1929 заарештований, 28 січня 1930 за звинуваче­н­ням в участі у антирадянській організації засуджений до 3-х р. засла­н­ня. Покара­н­ня від­бував у Ростовській обл. (РФ). Після звільне­н­ня мешкав у Дні­пропетровську, від 1936 — у Запоріж­жі. 28 березня 1938 заарештований вдруге, 27 липня 1939 засуджений до 6-ти р. таборів. Покара­н­ня від­бував у Дні­пропетровській вʼязниці та Караґандинському виправно-трудовому таборі (Казах­стан). Після звільне­н­ня залишився у таборі працювати лікарем як вільнона­йманий. 1947 повернувся в Україну. У справі 1939 реабілітований 1996.