Пасічна Зоя Сергіївна
Визначення і загальна характеристика
ПА́СІЧНА Зоя Сергіївна (08. 08. 1947, с. Сантарка Коростенського р-ну Житомирської обл. — 01. 10. 2018, Одеса) — майстриня декоративного розпису. Заслужений майстер народної творчості України (2006). Членкиня НСХУ (2008). Закінчила Київський художньо-промисловий технікум (1967; викладачі Е. Палащенко, Т. Шевченко). Працювала в Одесі художником-конструктором у Спеціальному конструкторсько-технологічному бюро «Продмаш» (1968–81), художником-оформлювачем на обласному художньо-оформлювальному виробничому комбінаті (1982–92), інженером-художником у Центрі сертифікації «Науково-технічний центр “Станкосерт”» (1999–2005). Від 2006 — на творчій роботі. Спочатку вивчала петриківський розпис; згодом поступово вводила у власний діапазон українських образів прикмети регіональних тем Причорномор’я, степових краєвидів, перероблених унікальною фантазією у квітково-пташиний рай, зачарований простір морських глибин, осяяних радістю та сонцем. Учасниця мистецьких виставок від 1966. Персональні — в Одесі (1996–2019), Києві (1999, 2000, 2006), Каневі (Черкаська обл.), Вінниці (обидві — 2000), смт Гриців (Хмельницька обл.), Хмельницькому (обидві — 2001), Миколаєві (2002), м. Южне (2002, 2007, 2009), смт Комінтернівське (нині Доброслав, 2005; обидва — Одеська обл.). Деякі твори П. зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Національному центрі народної культури «Музей І. Гончара», Національному центрі «Український дім» (усі — Київ), Державному музеї Т. Шевченка (м. Канів), Одеському та Хмельницькому художніх музеях, Южненській художній галереї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Сонячний день» (1994), «Мені тут добре...», «Мелодія степу і моря», «Степове літо», «Життя продовжується» (усі — 1999), «Артанія» (2008); триптихи — «Подих степу» (1998), «Алегорія», «Дідух» (обидва — 1999); серія «Козак Мамай (2005–10).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
