Пацаль Андрій Іванович

ПАЦА́ЛЬ Андрій Іванович (01. 09. 1885, с. Гільці Лохвицького пов. Полтавської губ., нині Лубенського р-ну Полтавської обл. — 16. 01. 1963, Херсон) — громадський і кооперативний діяч. Навчався на курсах Київського товариства сільського господарства (1907–09) та біологічному і кооперативному факультетах Московського народного університету імені Шанявського (1912–15). Від 1906 працював на Верхньодніпровській сільськогосподарській станції (нині Дніпропетровської обл.); від 1908 — помічник губернського агронома Катеринославського земства (нині Дніпро). Водночас брав активну участь у громадському житті, навчився грати на бандурі, виконував думи і народні пісні. 1913 став членом катеринославської «Просвіти», записався до бібліотечно-лекційної комісії. У тому ж році обраний кандидатом у члени правління споживчого товариства «Народна торгівля». Під час 1-ї світової війни від 1915 служив на Кавказькому фронті санітаром. Від 1918 працював інструктором-агрономом у Катеринославі та м. Новомосковськ (нині Дніпропетровської обл.). Опублікував низку статей у кооперативному часописі «Споживач», зокрема «Товарообмін в умовах сучасного ринку», «Т. Г. Шевченко і визвольний рух», «У маєткові п. Енгельгардта у с. Керелівці (Спогади й легенда про Т. Г. Шевченка)», «Революція в кооперації», «Кооперація на селі (з подорожі інструкторів)». Від 1921 — дільничний агроном Новомосковського округу, від 1926 — інструктор-агроном кооперативних організацій. 6 березня 1928 заарештований, 25 травня того ж року за звинуваченням у антирадянській пропаганді засуджений до 3-х р. Напередодні звільнення 1931 Особлива нарада переглянула справу і винесла постанову вислати П. у Північний край строком на 3 р. Після звільнення від 1935 працював на станції садівництва, від 1937 — завідувач агробіологічної лабораторії Дніпропетровського р-ну. Під час німецької окупації 1941–43 — агроном сільськогосподарського відділу Дніпропетровської міської управи (нині Дніпро), завідувач інструкторсько-ревізійного відділу обласної споживспілки, член Кооперативної комісії. Від 1945 — директор Херсонської обласної дитячої технічної та сільськогосподарської станції, 1947 — старший науковий співробітник Херсонського краєзнавчого музею. У тому ж році заарештований вдруге, 26 жовтня 1948 засуджений до 25-ти р. таборів. 1954 звільнений достроково через хворобу, 1957 домігся зняття судимості, а у справі 1928 реабілітований посмертно 1994.

Завантажити статтю