Пацаль Андрій Іванович

ПАЦА́ЛЬ Андрій Іванович (01. 09. 1885, с. Гільці Лохвицького пов. Полтавської губ., нині Лубенського р-ну Полтавської обл. — 16. 01. 1963, Херсон) — громадський і ко­оперативний діяч. На­вчався на курсах Київського товариства сільського господарства (1907—09) та біо­логічному і ко­оперативному факультетах Московського народного університету імені Шанявського (1912—15). Від 1906 працював на Верх­ньодні­провській сільськогосподарській станції (нині Дні­пропетровської обл.); від 1908 — помічник губернського агронома Катеринославського земства (нині Дні­про). Водночас брав активну участь у громадському житті, на­вчився грати на бандурі, виконував думи і народні пісні. 1913 став членом катеринославської «Просвіти», записався до бібліотечно-лекційної комісії. У тому ж році обраний кандидатом у члени правлі­н­ня споживчого товариства «Народна торгівля». Під час 1-ї світової війни від 1915 служив на Кавказькому фронті санітаром. Від 1918 працював ін­структором-агрономом у Катеринославі та м. Новомосковськ (нині Дні­пропетровської обл.). Опублікував низку статей у ко­оперативному часописі «Споживач», зокрема «Товарооб­мін в умовах сучасного ринку», «Т. Г. Шевченко і визвольний рух», «У маєткові п. Енгельгардта у с. Керелівці (Спогади й легенда про Т. Г. Шевченка)», «Революція в кооперації», «Кооперація на селі (з подорожі ін­структорів)». Від 1921 — дільничний агроном Новомосковського округу, від 1926 — ін­структор-агроном ко­оперативних організацій. 6 березня 1928 заарештований, 25 травня того ж року за звинуваче­н­ням у антирадянській пропаганді засуджений до 3-х р. Напередодні звільне­н­ня 1931 Особлива нарада пере­глянула справу і винесла по­станову вислати П. у Пів­нічний край строком на 3 р. Після звільне­н­ня від 1935 працював на станції садівництва, від 1937 — завідувач агробіо­логічної лабораторії Дні­пропетровського р-ну. Під час німецької окупації 1941—43 — агроном сільськогосподарського від­ділу Дні­пропетровської міської управи (нині Дні­про), завідувач ін­структорсько-ревізійного від­ділу обласної спожив­спілки, член Ко­оперативної комісії. Від 1945 — директор Херсонської обласної дитячої технічної та сільськогосподарської станції, 1947 — старший науковий спів­робітник Херсонського крає­знавчого музею. У тому ж році заарештований вдруге, 26 жовтня 1948 засуджений до 25-ти р. таборів. 1954 звільнений до­строково через хворобу, 1957 домігся зня­т­тя судимості, а у справі 1928 реабілітований посмертно 1994.

Завантажити статтю