Петрунь Федір Євстафійович
ПЕТРУ́НЬ Федір Євстафійович (Остапович) (17. 02(01. 03). 1894, с. Устя Ольгопільського пов. Подільської губ., нині Гайсинського р-ну Вінницької обл. — 01. 07. 1963, Одеса) — географ, історик, сходознавець. Батько В. Петруня. Кандидат географічних наук (1944). Закінчив 3-ю гімназію (1912) і Новоросійський університет (1919) в Одесі. 1917—18 працював у статистичних відділах земських управ м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельницької обл.) і Ольгопіль; 1919—31 — у Центральній науковій бібліотеці Вищої школи Одеси: вчений бібліотекар, завідувач відділу комплектування. Водночас викладав в Одеських інститутах народної освіти (1921—25) і народного господарства (1923—29); був вченим секретарем Одеського відділу Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства (1926—31); членом Одеської комісії краєзнавства ВУАН, Одеського наукового товариства при ВУАН, комісії Укрнауки з вивчення українсько-турецьких взаємин. Брав участь у роботі 1-ї конференції наукових бібліотек в Україні, 1-го українського бібліотечного зʼїзду, 1-го та 2-го зʼїздів сходознавців України, 17-го зʼїзду орієнталістів у м. Оксфорд (Велика Британія). Досліджував історію освоєння українцями південних Причорноморських степів, взаємини із тюркськими народами та Османською імперією. Вивчав географічні джерела, списки подорожей, старовинні мапи, започаткував у Центральній науковій бібліотеці мапографічний комітет (бл. 17 тис. експонатів), друкував статті у ж. «Східний світ». Написав звіт про роботу Одеського відділу Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства за 5 р. (О., 1930). У лютому 1931 заарештований, 1932 звільнений. Працював в Українському НДІ гідротехніки і меліорації та Одеському інженерно-меліоративному інституті; від 1933 — в Одеському педагогічному інституті; від 1941 — завідувач кафедри фізичної географії, водночас 1944—52 — декан географічного факультету Одеського університету. Підготував атлас України 17 ст. із історичними коментарями та докторську дисертацію «Географія лісового покрову південного лісостепу і байрачного степу правобережної України в історичну добу», що не були опубліковані, як і більшість його праць. Своє книжкове зібрання (бл. 3,5 тис. примірників книг, журналів і мап) передав до наукової бібілотеки Одеського університету (зберігається у його іменному фонді).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Московські переробки західньо-європейських мап (Правобережжя в Московській мапографії) // Ювілей. зб. на пошану акад. Д. Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п’ятдесятих роковин наук. діяльності. К., 1927. Т. 1; Качибей на старинных картах // Зап. Одес. об-ва естествоиспытателей. 1928. Т. 44; Мапа шляхів України першої половини ХІХ стол.: пояснювальні замітки // Зап. Одес. ін-ту нар. госп-ва. 1928. Т. 1; Ханські ярлики на українській землі (до питання про татарську Україну) // Східний світ. 1928. № 2; 1993. № 2; Східня межа Великого князівства Литовського в 30-х роках XV сторіччя (з картою) // Ювілей. зб. на пошану акад. М. Грушевського. К., 1928; Розшукування з поля мапографії по архівах та книгосховищах Москви, Ленінграду та Сімферополя // Україна. 1929. Кн. 37; Науки фізико-географічного циклу в Одеському університеті за 90 років // Пр. Одес. ун-ту. 1957. Т. 147, вип. 4; Тектонико-эрозивные гряды Правобережья УССР и размещение лесного покрова // Природ. ресурсы Левобереж. Украины и их использование: Мат. межведом. науч. конф. Т. 2. Х., 1961.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
