Пищимука Петро Семенович

ПИЩИМУ́КА Петро Семенович (22. 01(03. 02). 1879, м. Лубни, нині Полтавської обл. — 02. 05. 1965, Харків) — хімік. Доктор хімічних наук (1939), професор (1917), член-кореспондент АН Білоруської РСР (1940). Державні нагороди СРСР. Закінчив Новоолександрійський ін­ститут сільського господарства та лісівництва (перед­містя Варшави, 1904), де від­тоді й працював (1914 еваку­йований до Харкова, 1921 від­новлений як сільськогосподарський ін­ститут): від 1916 — приват-доцент, 1917—41 та 1943—65 — завідувач кафедри органічної хімії; за сумісництвом 1928—33 — завідувач від­ділу лісової технології Харківського НДІ лісового господарства. 1912 був від­ряджений у Бреславський університет (Німеч­чина, нині м. Вроцлав, Польща) для під­готовки до професорського зва­н­ня (1914 здобув ступінь доктора філософії). Досліджував реакції дегідрува­н­ня первин­них ароматичних амінів сіркою та селеном з участю сполук ртуті й срібла. Роз­робив способи одержа­н­ня низки барвників — похідних аніліну. Здійснив великі за мас­штабом роботи з хімічної технології деревини, був першим організатором лісохімічних промислів в Україні. Встановив, що при зброджуван­ні амінокислот дріжджовими та пліснявими грибками утворюються спирти і, як проміжні продукти, — складні ефіри. Роз­робив синтез алколоїда Гарденіна.

Завантажити статтю