Пігуляк Іван Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ПІГУЛЯ́К Іван Михайлович (27. 02. 1895, м. Кіцмань, нині Чернівецького р-ну Чернівецької обл. — 11. 10. 1982, м. Сіракузи, шт. Нью-Йорк, США) — військовик, громадсько-культурний діяч. Навчався в українській гімназії у Кіцмані. 1914 добровольцем вступив до австро-угорської армії, воював на Італійському фронті. Після розпаду Австро-Угорщини наприкінці 1918 зголосився до Збірної станиці УГА у Відні. Воював у складі Буковинського полку, згодом реорганізованого у Буковинський курінь. На початку 1920 опинився у Червоній УГА, під час її наступу на поляків у квітні того ж року перейшов через Дністер. Інтернований у Румунії, звідки втік та повернувся на Буковину. Навчався на філософському факультеті Чернівецького університету. Активний діяч і член правління українського академічного товариства «Союз», головний редактор його друкованого органу — ж. «Промінь». 1921 двічі був заарештований румунською поліцією за виступи проти утисків владою українців, амністований з нагоди ратифікації румунським парламентом Сен-Жерменського мирного договору. Наприкінці 1921 взяв участь в установчих зборах товариства «Січ» — спадкоємця ліквідованого «Союзу», продовжив редагувати ж. «Промінь». Один із ініціаторів відновлення діяльності товариства «Чорноморе» у Чернівцях (1923). Після закінчення навчання намагався отримати посаду вчителя у приватній українській гімназії у м. Рогатин (нині Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл.), однак отримав відмову через відсутність польського громадянства. 1923 емігрував до Канади. Працював в українських школах, редакції часопису «Український голос» (Вінніпеґ). Пройшов інструкторську підготовку в майстра українського танцю В. Авраменка. Організовував курси народного танцю в Канаді та США, куди переїхав 1929. Голова українського Народного дому, окружного комітету Українського народного союзу, Українського конгресового комітету, член-засновник Федеральної кредитної спілки «Самопоміч» (1968) у Сіракузах. Член Комітету створення пам’ятника Т. Шевченкові у Вашинґтоні (від 1961). Автор книги «Василь Авраменко та відродження українського танку» (Б. м., 1979), а також багатьох публіцистичних творів, історичних розвідок, спогадів, вміщених у збірниках і періодиці.

Завантажити статтю