Пілюгін Григорій Тимофійович

ПІЛЮ́ГІН Григорій Тимофі­йович (19. 11. 1899, с. Дорогощ Курської губ., нині Бєлгородської обл. — 02. 01. 1984, Чернівці) — хімік. Доктор хімічних наук (1957), професор (1958). Сталінська премія (1937). Закінчив Харківський ІНО (1928), де від­тоді й працював (нині університет): від 1930 — викладач кафедри органічної хімії та старший науковий спів­робітник НДІ хімії при університеті, 1944—45 — завідувач хімічно-фармацевтичної кафедри; від 1938 — доцент, 1939—41 — завідувач кафедри органічної хімії Військово-господарської академії (Харків). 1941—44 пере­бував в евакуації у Саратовській обл. (РФ; очолював ра­ймасло­пром Дергачівського р-ну Харківської обл., налагодив виробництво спирту із цукрів молочної сироватки). 1945—72 — завідувач кафедри органічної і фармацевтичної хімії Чернівецького університету, водночас був ученим секретарем Чернівецького від­діле­н­ня Всесоюзного хімічного товариства. Ви­вчав будову і властивості ціанінових барвників. Разом з А. Кі­пріановим 1937 встановив правило зсуву спектрів по­глина­н­ня несиметричних ціанінових барвників у короткохвильову галузь, що одержало світове значе­н­ня і ві­доме як правило «гіпсохромного зсуву» (пізніше воно було під­тверджене американським ученим професором Брук­кером). З початком німецько-радянської війни П. спільно зі своїм учнем В. Лаврушиним роз­робили протитанкову запальну суміш, що отримала назву «Пултол» і не­вдовзі була затверджена Наркоматом оборони СРСР. Під час роботи в Чернівцях створив окремий напрям у хімії ціанінових барвників на основі вперше синтезованих нових похідних хіноліну. Деякі з барвників, синтезованих на кафедрі, виявилися стимуляторами росту злакових культур. За умов посиленої русифікації читав лекції (основний курс органічної хімії та низку спец­курсів) українською мовою.

Завантажити статтю