Поліська округа (Поліське староство)

ПОЛІ́СЬКА ОКРУ́ГА (ПОЛІ́СЬКЕ СТА́РОСТВО) — адміністративно-територіальна одиниця Української Держави (Геть­манату П. Скоропадського). Створена 14 серпня 1918 по­становою Ради міністрів Української Держави на терені тієї частини історичного і етно­графічного українського краю — Полісся, що була під­порядкована владі українського геть­манського уряду. На пів­ночі межувала з німецькою окупацією Білорусі, на заході — з Холмською, на пів­дні — з Волинською, на сході — з Київською та Чернігівською губерніями. Окружний центр — м. Мозир (нині Гомельської обл., Білорусь). Складалася з історично-етнічних українських Мозирського, Пінського, Річицького, Слуцького та Бобруйського повітів. Поліського окружного старосту (мав повноваже­н­ня губернського старости) при­значав своїм наказом геть­ман, 30 серпня ним став П. Патон. Повіти очолювали повітові старости. Так, на­приклад, старо­стою Річицького повіту було при­значено колишнього повітового начальника у Галичині та генерального комісара Одеської землі УНР за часів УЦР С. Коморного. Поліський окружний староста П. Патон 3 грудня 1918 надіслав теле­граму Міністрові внутрішніх справ: «за отриманими у штабі германської дивізії сьогодні ві­домостями, від­булася угода з більшовиками про від­кри­т­тя кордону України, захищаючи лише смугу дванадцять верст на пів­ніч вздовж Поліської залізниці й про без­пере­шкодний пропуск через на­звану зону усіх не­озброєних більшовиків. Більшовики заявили про посилку на Україну агітаторів, чому німці не пере­шкоджають. Не маючи у роз­поряджен­ні воєн­ної сили, затримати на­ступ і вплив більшовиків на усю пів­нічну частину губернії не можу; оперувати з добровольчими загонами, з огляду їхньої малочисельності, нема можливості; за появою шкідливого елементу буде встановлено спо­стереже­н­ня». Округа офіційно про­існувала до паді­н­ня Геть­манату П. Скоропадського 14 грудня 1918.

Завантажити статтю