РАГУ́ЛЯ Андрій Володимирович (18. 03. 1960, м. Сергієв Посад Московської обл.) — матеріало­знавець. Чоловік О. Андрієвської. Доктор технічних наук (2001), професор (2012), академік НАНУ (2021). Заслужений діяч науки і техніки України (2020). Державна премія України в галузі науки і техніки (2015), премія імені І. Францевича НАНУ (2020). Закінчив Московський ін­ститут тонкої хімічної технології (1983). Від 1988 працює в Ін­ституті про­блем матеріало­знавства НАНУ (Київ): від 2002 — за­ступник директора з наукової роботи. Від 2020 — за­ступник академіка-секретаря Від­діле­н­ня фізико-технічних про­блем матеріало­знавства НАНУ. Президент Українського матеріало­знавчого товариства (від 2018). Наукова діяльність повʼязана зі створе­н­ням і дослідже­н­ням наностуктурних матеріалів з якісно новими електрофізичними та фізико-механічними властивостями. Роз­винув новий науковий напрям — контрольовані за швидкістю термічно активовані процеси, зокрема синтезу наночастинок та їх спіка­н­ня, що є основою для отрима­н­ня консолідованих нано­структурних матеріалів. Роз­робив теоретичні засади селективного лазерного спіка­н­ня, мікрохвильового та іскро-плазмового спіка­н­ня нанопорошків, спіка­н­ня з контрольованою швидкістю ущільне­н­ня; створив декілька комплексних технологій одержа­н­ня нано­структурних багатошарових керамічних конденсаторів з надтонкими шарами електродів та ді­електриків; тугоплавких нанокомпозитів і керамічного різального інструменту з них. Вперше по­єд­нав технології 3D-друку та іскроплазмового спіка­н­ня для виробів складної форми, зокрема оптично про­зорої кераміки. Ви­значив «роз­мірний ефект» у властивостях наноматеріалів, зокрема кераміки на основі без­кисневих фаз, побудуваа діа­граму фазових пере­творень у титанаті барію залежно від роз­міру зерен кераміки. Автор статей в ЕСУ.