Павліковський Володимир Антонович
ПАВЛІКО́ВСЬКИЙ Володимир Антонович (18. 11. 1952, м. Коломия Станіславської, нині Івано-Франківської обл. — 10. 03. 2021, Івано-Франківськ) — композитор, аранжувальник, фольклорист, музично-громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв України (2007). Лауреат Міжнародного композиторського конкурсу в м. Ланцано (Італія, 2012). Закінчив Івано-Франківське музичне училище (1972; кл. баяна), музично-педагогічний факультет Прикарпатського університету (Івано-Франківськ, 1998). Художній керівник поп-гуртів «Беркут» (Івано-Франківськ, 1986–87), «Заграва» (м. Коломия, 1988–92; Москва, 1992–93, лауреат фестивалю «Червона рута»), камерного ансамблю «Класик-модерн» (1996–98, від 2005). Від 1998 — у Києві: референт Національної ліги українських композиторів; водночас від 2004 — Національної спілки кобзарів України. Від 2011 — директор і художній керівник балетної школи при Івано-Франківській філармонії. Його твори звучали у Бельгії, Канаді, Люксембурзі, Нідерландах, Польщі, США, Франції, Швейцарії, багатьох містах СРСР. Як композитор у галузі академічної музики працював у річищі фольклоризму й неофольклоризму, спираючись на гуцульський фольклор (від 1999 — також на центрально- і східноукраїнський), нерідко застосовуючи техніку додекафонії; у галузі поп- і рок-музики надавав перевагу стилям джаз-рок і ф’южн, вперше вивівши на рок- і поп-сцену народну музику Гуцульщини. Окремі його твори записано у фонд Українського радіо, на телеканалі «Культура», компакт-дисках, опубліковано 2 альбоми концертних п’єс для бандури (К., 2006). Ініціатор та організатор низки музичних проєктів в Івано-Франківську.
Додаткові відомості
- Основні твори
- моноопера «Ті, що походять від сонця» (фольклорні метаморфози) для жіночого голосу, ансамблю українських народних інструментів та ударних (поставлена 2002); кантата-балет «Прагнення України» для хору, солістів, старосвітської бандури, скрипки, фортепіано та перкусії (поставлений 2006); гуцульська міфо-опера-dance «Оле! (Олекса Довбуш)» (лібрето В. Вовкуна за мотивами Б.-І. Антонича, В. Герасим’юка, Г. Хоткевича, поставлена 2012); кантата «Героям слава» для великого струнного оркестру, жіночого і мішаного хору, сольних голосу, флейти та бандури (без слів, 2013); кантата-дума «Немає іншої Вкраїни» для сопрано, камерно-інструментального і вокального чоловічого ансамблів (чоловічого хору) на слова Т. Шевченка (2014); Концерт-капричіо для бандури й камерного оркестру (2006); твори для оркестру — цикл «Сни на Різдво» для камерного хору й оркестру та синтезатора (2002–05); «Карпатські візерунки» для ансамблю гуцульських автентичних народних інструментів і естрадно-симфонічного оркестру (2003); «Сповіді струн» для скрипки, струнного квартету та струнного оркестру (2012); для камерно-інструментального ансамблю — «Камерна гуцульська медитативна симфонія» (1995); для бандури — Соната (1998), Сюїта (2005); кантата-псалом «Слава Богові» для камерного хору (2013); цикл пісень «Велика гармонія до Бога» (2000, слова Б.-І. Антонича); джазові п’єси для різних інструментів; музика до театральних вистав.
Завантажити статтю
Людина 
