Паїк Володимир Іванович

ПА́ЇК Володимир Іванович (14. 04. 1914, х. Па­прочизна Старосамбірського пов., нині у межах смт Стара Сіль Самбірського р-ну Львівської обл. — 04. 06. 2001, м. Едмонтон, провінція Альберта, Канада) — етно­граф, гео­граф, історик. Золота Шевченківська медаль Конґресу українців Канади. Закінчив Львівський ін­ститут радянської торгівлі (1941). Від­тоді працював учителем Самбірської торговельної школи, з приходом радянських військ пере­бував у таборах для пере­міщених осіб. Засновник і директор торговельної гімназії в Реґенсбурзі (Німеч­чина, 1947). Від 1948 — у Канаді, де згодом оселився в Едмонтоні, викладав гео­графію та історію України на Курсах україно­знавства імені І. Франка. Автор популярних досліджень з економічної та історичної гео­графії України, карто­графії. Найбільший резонанс викликала праця «Корінь без­смертної України і українського народу» (1990; ви­дана 1995 у Львові), в якій автор намагався зʼясувати витоки тисячолітньої української самобутності. Авторське баче­н­ня трипільської культури не завжди збігається з по­глядами вчених, а вибудувані ним логічні докази недо­статньо пере­конливі та аргументовані. На­звана праця спонукає до роз­думів над пра­історією українців та історією світової цивілізації. Уклав атлас «Україна в минулому й сьогодні (історичні й гео­графічні карти)» (2-е вид., Л., 1999).