Панько Юліус
ПАНЬКО́ Юліус (18. 01. 1951, с. Довгуня, нині Пряшівського краю, Словаччина) — український письменник у Словаччині. Член Спілки українських письменників Словаччини (1993) та НСПУ (2021). Премія імені І. Франка Літературного фонду Словаччини (Братислава, 2014, 2016, 2020). Закінчив педагогічний факультет Університету імені П. Шафарика у Пряшеві (1973). Учителював у с. Местисько (1973–75), від 1975 — у Свиднику (обидва — нині Пряшівського краю). Пише українською та словацькою мовами. Дебютував у журналі «Дукля» (1987). У творах наскрізною є тема любові до рідного краю, до своїх людей, у них він описує життя українців під Дуклею серед словацького та польського населення. Окремими виданнями у перекладі словацькою мовою (перекладач — дружина письменника М. Панько-Ганковська) вийшли повісті «(Ne)obmedzené možnosti» (2006), «Zárezy kamenistého poľa» (2019), «Vrece plné pravdy» (2020), «Prosím pekne» (2022; усі — Свидник), «Levoška» (Bratislava, 2008).
Додаткові відомості
- Основні твори
- На гори, на ліси, на скелі: Оповідання. Свидник, 1990; Курортні тести. Свидник, 1999; (Не)обмежені можливості. Свидник, 2003; Левошка: Повість. Свидник, 2006; Альбом. Пряшів, 2011; Вимріяна подорож. Пряшів, 2014; Карби кам’янистого поля: Повість літ, що минають. Пряшів, 2016; Повний мішок правди: Повість. Уж., 2018; Я — Михась: Сатир. повість. Дрогобич, 2020; Пряшів, 2021. Літ.: Z. Džupinková. Diela ukrajinských spisovateľov Slovenska. Prešov, 2011; Амір А. Рефлексія культурної пам’яті в повісті Ю. Панька «Повний мішок правди» // Мова і культура. 2019. Вип. 22; Мацько В. Сатира — художнє зображення філософії буття // Дукля. 2021. № 3; Юліус Панько отримав Премію ім. Івана Франка // Нове життя [Пряшів]. 2021, 19 листоп.
Завантажити статтю
Людина 
