Панько Юрій
Визначення і загальна характеристика
ПАНЬКО́ Юрій (03. 05. 1933, с. Гуменський Рокитів, нині Пряшівського краю, Словаччина — 22. 06. 2017, с. Орябина Пряшівського краю) — русинський мовознавець. Студіював українську та російську філологію у Вищій педагогічній школі в Пряшеві (1953–57, 1958–62). Учителював у м. Стара Любовня (Пряшівський край, 1957–62, 1977–82), викладав (з перервою) на кафедрі російської мови та літератури Університету імені П. Шафарика у Пряшеві (1962–75 та від 1990; через свої погляди 1975 мусив піти з ВНЗ, працював технічним робітником у лікарні, вихователем інтернату). 1970 здобув докторат в Університеті у Брно (нині Чехія), 1991 захистив кандидатську дисертацію, а 1994 габілітований на звання доцента. Після політичних змін кінця 1980-х рр. став активістом «русинського відродження», був одним із головних кодифікаторів пряшівсько-русинського діалекту в Словаччині, автором і співавтором публікацій з граматики мови. П. — фахівець із карпаторусинських діалектів, які він розглядав як окрему русинську мову. Уклав «Русиньско-русько-україньско-словеньско-польский словник лінґвістічных термінів» (1994), сучасний двотомний «Slovensko-rusínsky slovník» (2012–15; обидва — Пряшів). Співавтор підручників з української мови для 7-го (1968) та 8-го (1964) класів основної школи.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Нормы русиньского правопису. 1992; Правила русиньского правопису. 1994 (співавт.); обидва — Пряшів.
Завантажити статтю
