Паталаха Євген Іванович

ПАТАЛА́ХА Євген Іванович (09. 05. 1933, м. Ровеньки, нині Луганської обл. — 31. 03. 2006, Київ) — геолог. Чоловік Г. Паталахи. Доктор геолого-мінералогічних наук (1971), професор (1976), член-кореспондент НАН Казахстану (1989), член-кореспондент НАНУ (2000). Державна премія СРСР (1985), Державна премія України в галузі науки і техніки (2005). Закінчив Новочеркаський політехнічний інститут (Ростовська обл., РФ, 1956). Відтоді працював у м. Алма-Ата (нині Алмати): 1956–59 — в об’єднанні «Волков-геологія»; від 1960 — в Інституті геологічних наук АН Казахстану: 1967–92 — завідувач лабораторії структурно-тектонічного аналізу, водночас 1974–92 — заступник директора. 1993–99 — головний науковий співробітник, 1999–2006 — завідувач відділу генетичної тектоніки Відділення морської геології та осадового рудоутворення НАНУ (Київ). Засновник тектонофаціального аналізу як концепції і методу геологічного картування, складання високоінформативних структурно-тектонічних карт з елементами метаморфізму, реології, металогенії, геодинамічних палеореконструкцій. Започаткував роботи з структурування території Казахстану щодо металогенії, магматизму, метаморфізму і седиментогенезу. Відкрив та обґрунтував ефект в’язкісної інверсії — механізму антиізостатичного підняття малов’язких тіл у земній корі, який нині використовують для пояснення процесу так званої ексгумації високобаричних метаморфічних фацій. Від 1993 вивчав проблеми нафтогазової тектонічної геології України, геодинамічного чисельного моделювання геологічних структур; розробив двоетапні геологічні та геодинамічні моделі крайових прогинів як нафтогазоносних структур.

Завантажити статтю