Пацлавський Омелян Едмундович
ПАЦЛА́ВСЬКИЙ Омелян Едмундович (15. 09. 1891, м. Чортків, нині Тернопільської обл. — 23. 01. 1959, м. Нью-Йорк, США) — правознавець, громадський діяч. Брат В. Пацлавського. Після закінчення 1909 гімназії у м. Бережани (нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) вивчав право у Львівському університеті. Під час 1-ї світової війни був судовим хорунжим в австро-угорській армії. Від грудня 1918 — в УГА. Служив у Бережанській окружній військовій команді, 21 лютого 1919 окремим рішенням уряду ЗУНР отримав військове звання четаря. Після переходу УГА у Наддніпрянську Україну — на службі у Державному суді УНР. У листопаді 1920 потрапив у польський полон. Від 1922 працював суддею у повітових судах, від 1935 — в окружному суді у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ). Брав участь у діяльності українських товариств. 30 вересня 1939 заарештований співробітниками НКВС УРСР, 5 жовтня того ж року за сфабрикованим звинуваченням засуджений військовим трибуналом 12-ї армії Київського особливого військового округу до 6-ти р. виправно-трудових таборів з конфіскацією майна. Звільнений 1945 і виїхав до родини в Польщу, де згодом працював адвокатом у Варшаві. 1956 емігрував до США. Був секретарем канцелярії Українського конгресового комітету Америки, входив до Товариства українських правників в США й інших діаспорних організацій. В Україні реабілітований 1994.
Рекомендована література
- Помер д-р О. Пацлавський // Свобода. 1959, 27 січ.;
- Реабілітовані історією. Івано-Франківська область. Кн. 2. Ів.-Ф., 2006;
- Гуцал П. З. Українські правники Тернопільського краю: Біогр. довід. Т., 2008.
Завантажити статтю
Людина 
