Перельотний В’ячеслав

ПЕРЕ­ЛЬО́ТНИЙ Вʼячеслав (справжнє — Василенко Вʼячеслав Оно­прі­йович; інші псевдоніми: Ветер Пере­лётний, Пере­лётний В., Пере­лётный Вяч.; травень 1905, м. Брест-Литовськ, нині Брест, Білорусь — ?) — поет. Син О. Василенка. На­вчався у Бобруйській (нині Білорусь), від 1918 — у Золотоніській (Полтавська губ., нині Черкаська обл.) гімназіях. Після смерті батька (1921) мандрував країною: жив у Харкові, Бобруйську, Криму, на Кавказі, в Середній Азії. Від­бувши військову службу на флоті, при­їхав 1926 до Полтави, став членом літературного обʼ­єд­на­н­ня творчої молоді робітників «Молот». Працював консультантом бібліотеки, згуртовував творчу молодь. До літературного гуртка вві­йшли М. Корсун, С. Тарашкевич, М. Октябрський, Н. Розін, С. Фрідман, Ф. Михайлик, Б. Бог­данець та ін. Вони видали два номери літлистка «Горно» (1926, 1927), в яких П. опублікував вірші «Поэтам», «Маяковский в Полтаве», «В лесу» і уривок із поеми «Город». 1927 по­зна­йомився з В. Сосюрою, який у нього на квартирі написав вірш «Сумні акації цвітуть». Улітку 1927 П. організував екс­курсію Вор­склою й Дні­пром на човні, під час якої збирав фольклор. 1928—29 жив у Ташкенті, брав участь в ентомологічній екс­педиції на Памір, звідки привіз цінну колекцію комах. Потім на деякий час повернувся до Полтави й Харкова, однак 1931 знову по­їхав у Середню Азію, працював у міському парку в Ашґабаті. 1932 пере­бував у Полтаві, потім — у Криму. 1935 із м. Дашоґуз (Турк­мені­стан) П. пові­домив брата, що збирається в екс­педицію. Подальша доля неві­дома.

Завантажити статтю