Петранюк Володимир Іванович

Визначення і загальна характеристика

ПЕТРАНЮ́К Володимир Іванович (10. 10. 1953, Київ) — актор, режисер, драматург. Брат В. Петранюка. Заслужений діяч мистецтв України (2014). Премія імені Б. Хмельницького КМ України за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва (вистава «Блокпост Україна»; 2018). Закінчив студію при Київському українському драматичному театрі імені І. Франка (1977; курс П. Сергієнка), Київський інститут культури (1986; курс С. Степася). Працював актором в Армавірському театрі драми і комедії (Краснодарський край, РФ, 1977–79) та Харківському театрі юного глядача (1979–80). Від 1982 — засновник і художній керівник театру української традиції «Дзеркало» (Київ). Його режисерська манера характеризується поєднанням традицій українського народу з модерним баченням нової генерації, що сприяє відродженню духовного спадку рідного народу і відтворенню героїчних сторінок визвольних змагань за незалежність України. У репертуарі театру — твори українських класиків, а також п’єси авторства П. (зокрема «Золотий пряник» (1991), «Мороз-Морозенко, або Різдвяна подоріж на Чумацький шлях» (2007), «Чорна рілля. Любов і Смерть Степана Бандери» (2009), «Снігурка-Христинка і віртуальна троянда» (2012), «Лесина пісня» (2021), «Я — квітка» (2023). Автор книг: «Ностальгія: Зб. театральних поезій» (2002), «Мазепа, Шевченко, Бандера — духовний тризуб українця: П’єси для театру» (2018; обидві — Київ).

Завантажити статтю