Пецух Григорій
ПЕ́ЦУХ Григорій (23. 01. 1923, с. Флоринка, нині Малопольського воєводства, Польща — 24. 11. 2008, м. Закопане Малопольського воєводства) — майстер різьблення на дереві, скульптор. Член Спілки польських художників (1957). Під час 2-ї світової війни його вивезли на примусові роботи до Німеччини. Закінчив Академію мистецтв у Варшаві (1956; майстерня В. Внука). Відтоді викладав (до 1975 чи 1976) у Художньому ліцеї в Закопаному: професор (від 1960). Від 1984 співпрацював із групою «Sztuka Podhalańska». Створював роботи в техніці плоского різьблення, що поєднане з рослинним орнаментом, типовим для лемківського народного мистецтва. Зображував постаті людей, тварин, а також краєвиди, абстрактні композиції, підкреслюючи суттєвіші елементи форми. Твори П. вирізняються багатовимірним змістом, тонкістю технічного виконання, умілим використанням властивостей дерева, природної краси матеріалу. Учасник зарубіжних мистецьких виставок від 1957. Персональні — у Львові, Кракові (обидві — 1993).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Матір Божа» (1949), «Автопортрет» (1954), «Бандурист» (1956), «Лемко» (1958, 1969), «Лемківський танок», «Лемкиня» (обидва — 1960), «Зустріч» (1963), «Підгалля» (1965), «Пробудження» (1965–68), «Т. Шевченко» (1967), «Лось» (1968), «Лев» (1972), «Материнство» (1984), «Чорна кішка» (1985), «Ангел-охоронець» (1986); пам’ятник партизанам, які загинули в боротьбі з німецькими окупантами під час 2-ї світової війни в с. Устя-Горлицьке (Малопольське воєводство, 1963); барельєфи — Т. Шевченка, І. Франка, Б. Лепкого (1972); скульптури до 1000-ліття хрещення Київської Русі.
Рекомендована література
- Попович В. Григорій Пецух // Нотатки з мистецтва. 1968. № 8;
- Його ж. Григорій Пецух // Сучасність. 1985. № 5;
- Заброварний С. Григорій Пецух // Укр. альм. 1996;
- Кищак С. Корені лемківської різьби. Л., 2003.