Пєтніков Григорій Миколайович

Визначення і загальна характеристика

ПЄ́ТНІКОВ Григорій Микола­йович (25. 01(06. 02). 1894, Санкт-Петербург — 10. 05. 1971, м. Старий Крим, нині Кіровського р-ну, АР Крим) — поет, пере­кладач. Член СП СРСР (1955). Дитинство минуло в Харкові. Тут закінчив 3-ю гімназію (1913), музичну школу, юридичний факультет університету (1918). Друкувати вірші почав 1914 у місцевій періодиці. Спів­засновник та керівник (1914—22) видавництва «Лирень». Улітку 1916 по­зна­йомився в Харкові з В. Хлєбніковим, видав кілька його творів (зокрема антивоєн­ний маніфест «Труба марсиян»). 1918—19 очолював Всеукраїнський літературний комітет Наркомосу. Деякий час редагував літературну сторінку «Известий Времен­ного рабоче-крестьянского правительства Украины». 1919 у складі Червоної армії воював на Пів­ден­ному фронті. Влітку 1919 лікувався в Кременчуці на Полтавщині. Ця подія від­билася у вірші «В лазарете: (Из походной записи 1919 года)». Спільно з О. Чапигіним видавав у Харкові журнал «Пути творчества» (1919—20), в якому вмістив власний пере­клад «Учеников в Саисе» Новаліса. 1920—21 вірші П. друкували у полтавському літературному збірнику «Радуга». Пізніше він здійснив низку творчих по­їздок: на Урал, у Ленін­град (нині Санкт-Петербург), до Криму. 1925 за від­рядже­н­ням Головполітосвіти УСРР побував у Німеч­чині. Потім жив у Ленін­граді (1925—31), друкувався у місцевих та московських журналах «Звезда», «Новый мир», «Красная панорама», «Красная нива», «Резец», а також харківському журналі «Красное слово». 1931 повернувся до Харкова, редагував журнали «Лит­строй» та «Советская литература». 1937—58 мешкав у Під­московʼї (Малоярославець). Під час німецько-радянської війни працював на Пів­нічному Кавказі (Нальчик), друкувався у місцевих «Окнах ТАРС», ви­ступав на радіо, згодом пере­їхав до Киргиз­стану. На­прикінці літа 1956 прибув до Полтави, тут написав чернетку «Поздних стихов» (збірка «Заветная книга»), навіяних осін­нім пейзажем міста. «Опошни пестрая лазурь» від­билася у вірші «Украинская ярмарка». Від 1958 — у Старому Криму. Популяризував українську поезію й фольклор. Значне місце в його доробку за­ймали пере­клади. Після від­ві­да­н­ня Берліна, Гамбурґа і зна­йомства з німецькими літераторами уклав антологію сучасної поезії німецьких екс­пресіоністів «Молодая Германия» (О., 1926), збірник «Запад и Восток» (К.; X., 1935), в яких умістив і власні пере­клади (зокрема віршів Й. Бехера, С. Гейма, Д. Верфеля та ін.). Видав «Полное со­брание сказок братьев Гримм» (1948), «Украинские народные сказки» (Москва, 1948; 1955), «Украинские сказки и легенды» (Сф., 1966; 1971). Пере­кладав також твори Т. Шевченка, Марка Вовчка, І. Франка та ін. Уклав збірник «Мифы Эл­лады» (К., 1941), збірки віршів, нарисів і оповідань для дітей середнього та старшого віку «В огне отечествен­ной войны» та сатири й гумору «Народ смеется» (обидві — Нальчик, 1942). У 1934 в Харкові у пере­кладі українською мовою ви­йшли його «Ви­брані поезії», а 1972 в Лодзі польською — «Wiersze wybrane».

Тв.: Леторей. Москва, 1915 (спів­авт.); Быт побегов. Москва, 1918; Поросль солнца: 3-я книга стихов. Москва, 1918; Петро­град, 1922; Книга Марии-Зажги-Снега. Петро­град, 1920; Ночные молнии: 4-я книга стихов. Ленин­град, 1928; Книга из­бран­ных стихотворений. Х., 1930; Молодость мира. Х., 1934; Стихотворения [1914—1916]. К., 1935; Из­бран­ные стихи. Москва, 1936; Заветная книга. Сф., 1961; Открытые страницы. Сф., 1963; Утрен­ний свет. 1915—1967. Сф., 1967; Лирика. Сф., 1969; Пусть трудятся стихи: Избр. прои­зведения. Сф., 1972.

Літ.: Хлебников В. Письма Г. Петникову // Хлебников В. Со­брание прои­зведений. Т. 5. Ленин­град, 1933; Рыльский М. Слово о поэте // Петников Г. Заветная книга. Сф., 1961; Ротач П. Старе знамено колише вітер // Кременчуцька зоря. 1966, 20 верес.; Дегтярьов П. Пів­віку творчості: Григорію Пєтнікову — 75 // Літературна Україна. 1969, 24 січ.; Котляр Ю. Поэт утрен­него света // Правда Украины. 1969, 25 янв.; Медовников С. Рання творчість Григорія Пєтникова // Радянське літературо­знавство. 1969. № 3; Григорій Пєтніков: [Некролог] // Літературна Україна. 1971, 14 трав.; Ротач П. Все опромінює пісня // Кримська світлиця. 2002, 1 лют.; Тимиргазин А. Узорник ветровых событий: Поэт Григорий Николаевич Петников. Москва; Феодосия, 2019.

П. П. Ротач, О. П. Ротач

Завантажити статтю