Пилипчук Дмитро Пилипович

Визначення і загальна характеристика

ПИЛИПЧУ́К Дмитро Пилипович (05. 11. 1945, с. Гарячинці Новоушицького р-ну Кам’янець-Подільської обл., нині затоплене Дністровським водосховищем) — поет, перекладач, редактор, лексикограф, публіцист. Член НСПУ (2010). Літературна премія «Світлослов» (2005), Всеукраїнська премія імені Б. Грінченка (2021). Закінчив Київський університет (1972). Працював у громадських організаціях, видавництвах «Українська енциклопедія» та «Генеза». Редагує поезію, наукову й навчальну літературу з питань права, економіки, філософії, історії, політології та ін. галузей знань. Був науковим редактором низки енциклопедичних видань, зокрема 6-томної «Юридичної енциклопедії» (К., 1998–2004; також автор окремих статей). Укладач авторського словника синонімів української мови для редакторів та перекладачів. Автор монографії-мегарецензії «Болять мені загублені слова…» (Біла Церква, 2012; 2013) на перший том академічного «Словника української мови» у 20-ти томах. Створив бібліографічний покажчик «Словники української мови: 1596–2018» (К., 2020); співавтор біобібліографічного покажчика «Галина Сергіївна Лозко» (М., 2022). Брав участь у виданні 35-ти книг Д. Павличка, помічником-консультантом якого був у ВР України; уклав збірник статей «Про Дмитра Павличка» (К., 2019). Упорядкував і переклав два збірники п’єс для театру ляльок (1984, 1986). Перекладав афоризми С.-Є. Леца, В. Брудзінського, прозу В. Бикова та В. Пікуля. Автор статей з проблем мовної політики та культури, бібліометричного ревю «Про дозу дьогтю в бочці меду: Статистика українського друку на тлі гібридної війни» (К., 2017), а також документального ревю «То хто ж сьогодні при владі?» (1994). Окремі поетичні твори П. поклав на музику О. Яворик.

Завантажити статтю