Північно-Долинське нафтогазоконденсатне родовище

ПІВ­НІ́ЧНО-ДОЛИ́НСЬКЕ НАФТОГАЗОКОНДЕНСА́ТНЕ РОДО́ВИЩЕ — поклади нафти з конденсатом і газу. Знаходиться у Калуському р-ні Івано-Франківської обл., за 6 км від м. Долина. Належить до Бориславсько-Покутського нафтогазоносного р-ну Пере­дкарпатської нафтогазоносної обл. Західного нафтогазоносного регіону України. Приурочене до 1-го ярусу складок центральної частини Бориславсько-Покутської зони. Пів­нічно-долинська складка виявлена за результатами геологічної зйомки 1947. Вона є вузькою антикліна­л­лю пів­нічно-західного про­стяга­н­ня довжиною 14 км, шириною 2—2,5 км і висотою понад 600 м. Пів­ден­но-західне крило її занурюється під насув Долинської складки, яким частково зрізається. Пів­нічно-схiдне крило у при­склепін­ній частині має кути паді­н­ня 30—40 °, далі від неї стає бiльш крутим і під­вернутим, ускладнюється невеликими за амплітудою насувами, завдяки чому утворюються структурні елементи з само­стійними гідродинамiчними системами (Якубівська структура). Поперечними поруше­н­нями амплітудою 30—100 м складка роз­ділена на 8 ділянок, умовно обʼ­єд­наних у 2 блоки: Болехiвський і Долинський. Остан­ній Турʼянським роз­ломом межує на пів­ден­ному сході з блоком, що опущений на 500 м і не містить покладiв вуглеводнів. Крім поперечних порушень, у при­склепін­ній частині та на пів­ден­но-західному крилi встановлені по­здовжні поруше­н­ня невеликої амплітуди. Структура складена флішевими від­кладами верх­ньої крейди (стрийська світа), палеоцену (ямненська світа), еоцену (манявська, вигодська та бистрицька світи), олігоцену (менілітова світа) та моласовими утворе­н­нями міоцену (поляницька, воротищенська та стебницька світи). Промислова нафтогазоноснiсть складки встановлена 1954 і повʼязана з утворе­н­нями менiлiтовоï, бистрицької та вигодськоï світ. Колекторами є пласти пісковиків та алевролітів серед глинистих порід. Товщина нафтогазонасичених пластiв змінюється вiд декількох до 47 м. Середньо- та нижньоменiлiтові від­клади містять скупче­н­ня нафти із спiльним у межах кожного блока водо-нафтовим контактом. На однiй з ділянок Долинського блока в пісковиках нижньоменілітової пiдсвiти встановлено також поклад газу з конденсатом. Не виключено, що формува­н­ня його об­умовлене пере­током газу з еоценових утворень. У вигодськiй і бистрицькій під­свiтах містяться поклади нафти з газовою шапкою. Поклади пластові склепін­нi тектонічно екрановані. Еоценові нафтогазові поклади є основним обʼєктом роз­робки, що роз­почалася 1963. Спочатку видобуток здійснювали з під­трима­н­ням пластового тиску шляхом дво­сторон­нього законтурного заводне­н­ня. Цей період характеризується інтенсивним роз­бурюва­н­ням і досягне­н­ням максимального видобутку нафти (566,4 тисяч т) і газу (644,7 млн м3) у 1976. У звʼязку з пере­вище­н­ням від­борів газу порівняно з проєктною величиною та припине­н­ням закачува­н­ня води в центральній частині тут від 1968 до 1971 швидкими темпами роз­вивався режим роз­чиненого газу. Від­повiдно різко зменшився видобуток нафти, знизився пластовий тиск. Природний режим еоценового покладу — газової шапки та роз­чиненого газу. Менілітові поклади є обʼєктами поверне­н­ня або роз­робляються поодинокими свердловинами. Їх пробна екс­плуатація роз­почата 1968. Враховуючи невеликі запаси нафти, для їхньої роз­робки пропонували викори­стати свердловини, пере­ведені з еоценового покладу, за винятком 2-ї дiлянки Болехівського та 1-ї дiлянки Долинського блоків, що характеризувалися досить високими дебітами нафти та роз­робку яких рекомендувалося здійснювати само­стійною мережею свердловин з приконтурним заводне­н­ням. Природний режим менiлiтових покладів пружний та роз­чиненого газу. Найбільша кількість діючих видобувних свердловин на родовищі — 68 — була в 1990—91, максимальна щільність їх мережі — 12,7 га/свердловину. Загальні запаси нафти з конденсатом родовища становили 18 639 тисяч т, газу — 5211 млн м3. Від початку роз­робки станом на 1 січня 2020 з родовища видобуто 8201 тисячу т нафти з газовим конденсатом і 2929 млн м3 газу. 2019 видобуто 52 тисячі т нафти з конденсатом.