Пожоджук Дмитро Онуфрійович
ПОЖОДЖУ́К Дмитро Онуфрійович (15. 10. 1955, с. Космач Яблунівського р ну Станіславської обл., нині Косівського р-ну Івано-Франківської обл.) — майстер писанкарства та художньої вишивки, журналіст, мистецтвознавець. Заслужений майстер народної творчості України (1989). Премії імені Мирослава Ірчана (1988), І. Огієнка (1999), П. Куліша (2021). Ґран-Прі Всеукраїнського конкурсу імені М. Приймаченко (Київ, 2021). Член НСЖУ (2019). Закінчив Львівський університет (1991), аспірантуру при ньому (2001). Працював у редакціях районних газет Чернівецької та Івано-Франківської обл. (1977—88); керівником гуртків Верховинського будинку школяра (Івано-Франківська обл., 1988—98); заступником головного редактора журналу «Писанка» (1992—94); депутатом Косівської районної ради (1998—2006); сільським головою Космача (2006—15). Досліджує гуцульські народні традиції та промисли, творчість народних майстрів. У батьківській хаті створив музей, де зібрав колекцію писанок, зразків вишивки, картин, гуцульського одягу та старовинних предметів побуту. Автор книг «За ким плачуть флояри» (Городок, 2010), «Українська ввічливість: фольклор гуцульського етноетикету в загальнонаціональному контексті» (Косів, 2011), «Весілля» (Чц., 2021), розвідок у періодиці України та діаспори, зокрема «Експедиція фольклористів до Космача» («Свобода», США), «Весілля в Космачі через призму століть» («Вільна думка», Австралія), «Родинні звʼязки в гуцульських народних колядках» («Гомін України», Канада), «Пісня над колискою» («Гуцулія», США), «Багата на співанки її головонька» («Культура і життя», Київ), низки статей в ЕСУ. Пише вірші, оповідання, повісті. Ініціатор проведення 1-го Міжнародного гуцульського фестивалю в с. Верхній Ясенів Верховинського р-ну Івано-Франківської обл., організатор 1-го Світового конгресу писанкарів в Івано-Франківську, співорганізатор 1-го Міжнародного зʼїзду писанкарів у Києві (усі — 1991). Започаткував у Космачі Міжнародний фольклорний фестиваль «Великдень у Космачі» (2007), в рамках якого щороку (до 2016) відбувалися Міжнародні зʼїзди писанкарів. Від 1964 створює мистецькі твори, зокрема писанки, вишивані речі, килими, панно, скатертини, ґердани, картини тощо. Проводить практичні заняття з вишивки й писанкарства. Роботи експонували на всеукраїнських та міжнародних мистецьких виставках від 1979. Персональні — у Львові (1980, 1984, 2007), Каневі (Черкаська обл., 1982, 1997), Івано-Франківську (1988), м. Ліон (Франція, 1993), м. Венґожево (1994), м. Камʼянець-Подільський (1995), Чернівцях, Черкасах (обидві — 1997), Сумах (1998), м. Пшисуха, (1999; обидва — Польща). Деякі твори зберігаються в Державному музеї Т. Шевченка (м. Канів), Сумському художньому музеї, Чернівецькому краєзнавчому музеї, Чернівецькому меморіальному музеї В. Івасюка, Державному меморіальному музеї М. Грушевського (Львів), Музеї Гетьманства (Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- писанки — «А я собі Христя» (1965), «Монастирі» (1972), «У трембітоньку заграю» (1992); декоративні панно — «Космацькі взори» (1973–93), «Я наш народ цілим серцем люблю» (з портретом Ю. Федьковича, 1979–81), «Поліські взори» (1980–92), «Подільські взори» (1985–91), «Я буду вічно жити» (з портретом Лесі Українки і зображенням Мавки, 1987–90), «Болгарські орнаменти» (2000–04), «Ой да на Івана…» (з портретом Л. Костенко, 1990–92); живопис — «Копиці» (1977), «Колядники» (1989), «Монте-Карло. Вечоріє» (2005), «Космач. На Йордан» (2006); рушники — «Думи мої, думи...», «Балада про мальви» (обидва — 1979), «Ще не вмерла Україна» (1981); скатертина «Барви Космача» (1988); килим «Ходить Довбуш молоденький» (1996); сорочки — чоловіча «Сон князя Святослава» (1997), поліська «Сварга» (2005), для генерала Залужного (2023); ґердан «Ключі журавлині летять» (2002).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 