Познік Василь Степанович
ПО́ЗНІК Василь Степанович (01. 05. 1943, с. Глушиця Сарненського р-ну Рівненської обл.) — майстер художнього оброблення дерева. Заслужений майстер народної творчості України (2006). Диплом 3-го (1977) та 2-го (1985) ступенів ВДНГ України. Член НСХУ (1989). Закінчив один курс факультету малюнка і живопису Московського заочного народного університету (1964; викладач В. Губарєва). Працював художником в організаціях, установах культури; різьбярем у Рівненських художньо-виробничих майстернях (1980–83); від 1983 — керівником гуртків з різьблення на дереві в Будинку піонерів; 1994–99 — майстром виробничого навчання в ПТУ № 22 (обидва — м. Сарни). Працює у техніці тригранно-виїмчастого різьблення над створенням декоративно-ужиткового посуду (тарелі, черпаки, ложки, баклажки, ступки, сільнички), побутових виробів (скриньки, гребені, гребінки, веретена), барельєфних композицій, скульптур. Традиційну поліську орнаментику з її площинно-геометричним малюнком збагатив новими елементами і мотивами. Виконані ним дерев’яні композиції, окремі скульптури вирізняються високою майстерністю, витонченістю техніки, повнотою художнього задуму, оригінальністю виготовлення, тендітністю форм, пластичністю, динамічністю («Сівач», «Земля народу», «Шибеники», «Пастушки» та ін.). Працював над циклом робіт за творами Т. Шевченка («Мені тринадцятий минало», плакетка «Т. Шевченко», «Гайдамаки», «Перебендя», «Гонта», «Наймичка», «Кобза» та ін.). Створює також малюнки олівцем з натури, портрети, олійними фарбами — пейзажі рідного краю. Автор збірки гумористичних творів «Ось така балачка» (2007), «Він і вона» (2016; обидві — Рівне). Розробляв зразки та вироби декоративно-ужиткового й народного мистецтва, що випускалися підприємствами художнього фонду УРСР. Учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних, закордонних мистецьких виставок від 1973, зокрема виставки на 12-х літніх Паралімпійських іграх в Афінах (2004). Персональні — у Рівному (1993, 2012), Сарнах (2003), Дубно (2018). Вироби зберігаються у музеях Рівного, Сарн, Києва, Львова.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Прометей» (1979), «Лісоруби» (1980), «Колискова» (1982), «У турецькій неволі», «Одно-однісіньке під тином...», «Музики», сільничка, ступка, посуд для окрошки (усі — 1985), короб для солі, гребінь з гребінкою та веретеном, мірчук, набір ложок, короб для дрібниць, кухонний набір, мірчук для зерна, портрет Т. Шевченка (усі — 1988), сільничка «Голуб», шкатулка з портретом Т. Шевченка, набір ложок з підставкою, миска, декоративна таріль з глухарями (усі — 1989), «Вболівальники», «Діти на санчатах», «Пастушок», «Троянди», «Одинока» (усі — 1980-і рр.), «Мати й дитя» (1991); живопис — «В сім’ї вольній, новій», «У турецькій неволі» (обидва — 1983), «Гребінь» (1985).
Рекомендована література
- Франчук В. Різьбяр із Клесова // Червоний прапор. 1980, 28 верес.;
- За народними традиціями: Буклет. Р., 1984;
- Чарівник різця: Буклет. Р., 1986;
- Кобись В. В. Познік. Відчув форму та об’єм // Червоний прапор. 1990, 1 трав.;
- Кидрук І. Автографи в життя // Вісті Рівненщини. 1993, 28 верес.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
