Попов Віктор Семенович

ПОПО́В Віктор Семенович (28. 06(11. 07). 1903, станиця Кагальницька, нині Ростовської обл., РФ — 17. 01. 1990, Київ) — геолог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1965). Сталінська премія (1951). Державні нагороди СРСР. Закінчив Донський політехнічний ін­ститут (м. Новочеркаськ, нині Ростовської обл., 1926). Працював 1926—36 у Геолкомі (Ленін­град, нині Санкт-Петербург): від 1929 — старший науковий спів­робітник; водночас 1926—29 — помічник начальника, начальник, головний інженер Пів­нічної геологорозвідувальної партії тресту «Донвугі­л­ля»; 1926—31 — старший науковий спів­робітник Вугільного ін­ституту та Ін­ституту під­земних вод (м. Сталіно, нині Донецьк); 1931—32 — технічний керівник детальної геологічної зйомки 1:5000, 1934—36 — начальник геологічного бюро тресту «Донбасвуглерозвідка» (м. Артемівськ, нині Бахмут Донецької обл.); 1932—34 — за­ступник начальника від­ділу геологорозвідки, начальник та головний геолог Центральної геологорозвідувальної партії тресту «Луганськвугі­л­ля»; 1936—37 — головний інженер Азово-Чорноморського геологорозвідувального тресту (м. Ростов-на-Дону). 1937 заарештований за сфабрикованими звинуваче­н­нями, 1939 звільнений. 1940—42, 1943—47, 1953—57 — головний геолог, 1947—57 — головний інженер комбінату «Ворошилов­градвугі­л­ля» (нині Луганськ); 1942—43 — за­ступник головного геолога комбінату «Кузбасвугі­л­ля» (м. Новосибірськ, РФ); 1943 — головний геолог управлі­н­ня «Голов­вугледонбас» Наркомату вугільної промисловості СРСР (Москва); 1957—65 — головний геолог і за­ступник начальника Головного управлі­н­ня геології РМ УРСР, 1966—67 — начальник Управлі­н­ня науки та мінеральних ресурсів Міністерства геології УРСР; 1968—69 — за­ступник директора, 1970—83 — науковий консультант Ін­ституту геологічних наук АН УРСР (Київ). Наукові дослідже­н­ня з питань геології й тектоніки камʼяновугільних родовищ України, зокрема й Донбасу.

Завантажити статтю