Попов Віктор Семенович

ПОПО́В Віктор Семенович (28. 06(11. 07). 1903, станиця Кагальницька, нині Ростовської обл., РФ — 17. 01. 1990, Київ) — геолог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1965). Сталінська премія (1951). Державні нагороди СРСР. Закінчив Донський політехнічний інститут (м. Новочеркаськ, нині Ростовської обл., 1926). Працював 1926–36 у Геолкомі (Ленінград, нині Санкт-Петербург): від 1929 — старший науковий співробітник; водночас 1926–29 — помічник начальника, начальник, головний інженер Північної геологорозвідувальної партії тресту «Донвугілля»; 1926–31 — старший науковий співробітник Вугільного інституту та Інституту підземних вод (м. Сталіно, нині Донецьк); 1931–32 — технічний керівник детальної геологічної зйомки 1:5000, 1934–36 — начальник геологічного бюро тресту «Донбасвуглерозвідка» (м. Артемівськ, нині Бахмут Донецької обл.); 1932–34 — заступник начальника відділу геологорозвідки, начальник та головний геолог Центральної геологорозвідувальної партії тресту «Луганськвугілля»; 1936–37 — головний інженер Азово-Чорноморського геологорозвідувального тресту (м. Ростов-на-Дону). 1937 заарештований за сфабрикованими звинуваченнями, 1939 звільнений. 1940–42, 1943–47, 1953–57 — головний геолог, 1947–57 — головний інженер комбінату «Ворошиловградвугілля» (нині Луганськ); 1942–43 — заступник головного геолога комбінату «Кузбасвугілля» (м. Новосибірськ, РФ); 1943 — головний геолог управління «Головвугледонбас» Наркомату вугільної промисловості СРСР (Москва); 1957–65 — головний геолог і заступник начальника Головного управління геології РМ УРСР, 1966–67 — начальник Управління науки та мінеральних ресурсів Міністерства геології УРСР; 1968–69 — заступник директора, 1970–83 — науковий консультант Інституту геологічних наук АН УРСР (Київ). Наукові дослідження з питань геології й тектоніки кам’яновугільних родовищ України, зокрема й Донбасу.

Завантажити статтю