ЗАВГОРО́ДНІЙ Юрій Юрі­йович (26. 04. 1968, Запоріж­жя) — історик філософії. Доктор філософських наук (2015). Закінчив Запорізький університет (1992), Національний університет «Києво-Могилянська академія» (1998). Від 2005 працює в Ін­ституті філософії НАНУ (Київ): від 2015 — старший науковий спів­робітник; водночас викладає в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Ініціатор і спів­організатор між­народної наукової конференції «Цирендоржиєвські чита­н­ня. Тибетська цивілізація та кочові народи Євразії: кроскультурні контакти» (2000, 2003, 2006, 2008, 2012), спів­засновник Семінару дослідників східних філософій в Ін­ституті філософії (від 2006). Стажувався у Ляйпцизькому університеті (Німеч­чина, 2011, 2014). Наукові дослідже­н­ня: історія та рецепція індійської філософії, інтегральний традиціоналізм, сакральна гео­графія, змінені стани сві­домості. Спів­упорядник збірника історико-філософських студій «Давньоруське любомудріє: текс­ти і контекс­ти» (К., 2006), науковий редактор і упорядник збірника наукових праць «Хортицький семінар. Сакральна гео­графія і феномен паломництва: вітчизняний і світовий контекст» (З., 2012). У пере­кладі З. опубліковано: із санскриту — «“Вайшешика-сутри” Канади (І.1–48): пере­клад й історико-філософський коментар» («Філософська думка», 2006, № 6); з англійської мови — «Ґупта Р. М. Чайтанья-вайшнавська ве­данта Дживи Ґосвамі» (Лц., 2017), «Санґаве В. А. Аспекти джайнізму» (К., 2020; усі — спів­авт.), «А. Кумарасвамі. Східна мудрість і західне зна­н­ня» («Східний світ», 2020, № 4; вступна ста­т­тя, примітки).