Івлюшкін Павло В’ячеславович

І́ВЛЮШКІН Павло В’ячеславович (22. 09. 1977, Дніпропетровськ, нині Дніпро) — хореограф, режисер, тренер, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (2021). Майстер спорту зі спортивних танців на візках (2019). Суддя міжнародного класу. Ґран-Прі всесвітнього конкурсу «Baniole-98» у Парижі. Триразовий чемпіон світу та дворазовий чемпіон Європи з танцювальних шоу (2005, 2011, 2016, 2017 — двічі; усі — Німеччина). Закінчив Дніпропетровське театральне училище (1996), школу сучасної хореографії «Dance Werk Plats» (Нідерланди, 1998), Санкт-Петербурзький гуманітарний університет (2006, відділення хореографії). Як хореограф і режисер-постановник співпрацював з театрами Одеси, Києва, Львова, Івано-Франківська, Харкова, низкою антреприз та естрадних колективів. Від 2007 — головний балетмейстер-постановник Одеського українського музично-драматичного театру імені В. Василька. Водночас викладає у Південно-українському педагогічному університеті (Одеса), є тренером національної збірної команди України з танцювального мистецтва та паралімпійців-колясочників. Автор курсу зі створення техніки роботи з дітьми та дорослими з обмеженими фізичними можливостями. Був балетмейстером-постановником вистав: «Занадто одружений таксист» Р. Куні (2004, компанія «ПалеАрт», Одеса), «Кар’єра» за п’єсою «Кар’єра Артуро Уї, яку можна було спинити» Б. Брехта (Рим), «Дамський майстер» Ж. Фейдо (обидві — 2009), «Шинкарка» за п’єсою С. Кшивошевського (2014), «Тіні забутих предків» В. Василька за мотивами однойменної повісті М. Коцюбинського (2015), «Останній день літа» за п’єсою «Полювання на качок» О. Вампілова (2016), «Турандот» за мотивами п’єси К. Ґоцці (2017), «Одруження» за М. Гоголем (2018), «Підступність і кохання» Ф. Шіллера, «Прекрасний рогоносець» Ф. Кроммелінка (обидві — 2019), «Неаполітанські пристрасті» за творами Е. де Філіппо (2022; усі — Одеський український музично-драматичний театр імені В. Василька), «Ідіот» за Ф. Достоєвським (2018), «Трамвай “Бажання”» Т. Вільямса (2020; обидва — Національний драматичний театр імені І. Франка, Київ), «Зойчина квартира» за М. Булгаковим (2019, Театр на Подолі, Київ) та ін.; а також фільмів «Тарас. Повернення» (2017, режисер О. Денисенко), «Тільки диво» (2018, режисер О. Каретник). Був режисером-постановником мюзиклів «Vlad. Історія кохання» (згодом «Дракула», 2017, Одеса–Київ), «Є місто, яке я бачу уві сні...» (2018, театр «Маски», Одеса), «Wednesday» (2023, компанія «ПалеАрт», також балетмейстер-постановник), музичної вистави «Приречені танцювати» за романом «Загнаних коней пристрілюють, чи не так?» Ґ. Маккоя (2021, Одеський український музично-драматичний театр імені В. Василька). Засновник Одеської школи танго та лабораторії танцю П. Івлюшкіна. Автор поетичної збірки «Інфракрасне серце» (О., 2019).

Завантажити статтю