Павловський Володимир Олександрович

ПАВЛО́ВСЬКИЙ Володимир Олександрович (14(26). 06. 1896, м-ко Петровірівка Тираспольського пов. Херсонської губ., нині село Березівського р-ну Одеської обл. — 02. 03. 1986, м. Харбін, Китай) — громадський діяч. Закінчив приватну гімназію у Миколаєві, від березня 1916 на­вчався у 2-й Київській школі прапорщиків. Від січня 1917 — на Пів­нічному фронті. Після Лютневої революції 1917 при­значений командиром полку 3-ї Сибірської стрілецької дивізії. 20 травня 1918 вступив до Томського офіцерського баталь­йону, але як українець 30 травня того ж року був звільнений зі служби. У червні—жовтні 1918 — начальник дільниці у повітовій міліції. 22 жовтня 1918 добровільно вступив до білої армії адмірала О. Колчака. 18 травня 1919 поранений, еваку­йований для лікува­н­ня у Манджурію. Від 1919 служив в охорон­ній сторожі в Харбіні; 1924—28 — управляючий друкарнею; 1928—32 — управляючий друкарнею газети «Harbin daily news», власником якої був американець; 1933—39 — власник української друкарні «Рекорд», в якій друкували більшість українських ви­дань у Харбіні. 1925 видав два числа г. «Далекий Схід». Протягом на­ступних років 14 разів подавав проха­н­ня про до­звіл на ви­да­н­ня українського часопису в Харбіні, на які отримував від­мови від китайської влади з різними мотиваціями. Від 1932 — член Української ради громадських уповноважених. Один із фундаторів, член президії (від 1930), секретар (1935—36) товариства «Просвіта». 1934—36 — секретар Спілки українських емі­грантів у Маньджу-Ді-Го. Один із засновників (1935) і член правлі­н­ня (1944—45) Української національної колонії (УНК) у Маньджу-Ді-Го.

Завантажити статтю