ПАВЛО́ВСЬКИЙ Іван Якимович (1861, Подільська губ. — 11. 10. 1930, м. Харбін, Китай) — педагог, громадський діяч. На­вчався на філологічному факультеті Харківського університету, 1886 за участь у заворуше­н­нях був заарештований і увʼязнений. Після звільне­н­ня 1889 закінчив Харківський ветеринарний ін­ститут, працював за фахом. 1894 роз­почав учительську та громадську діяльність. 1906 — земський ветеринарний лікар у Подільській губ.; 1908 — викладач і ветеринарний лікар у м. Миколаївськ-на-Амурі (нині Хабаровського краю, РФ). Від 1912 — у Харбіні: 1913 — міський ветеринарний лікар, секретар Товариства ветеринарних лікарів. 1914–17 — директор гімназії імені генерала Д. Хорвата; водночас — уповноважений Харбінського громадського управлі­н­ня. Вів активну лекторську діяльність, зокрема 1914 прочитав лекції на теми: «Від культури до здичаві­н­ня», «Любов з точки зору особистого та загальнолюдського щастя», «Потворні форми любови сучасної молоді». У березні 1917 обраний делегатом від Товариства ветеринарних лікарів для участі у засі­да­н­нях Товариства ветеринарних фельдшерів та уповноваженим, а згодом — головою Харбінського міського громадського управлі­н­ня та головою Харбінської міської ради. У вересні 1917 залишив ці посади через напади пред­ставників лівих сил. Тоді ж обраний членом Харбінського виконавчого комітету від блоку соціалістичних партій і висунутий кандидатом від партії російських есерів до Всеросійських установчих зборів. 11 березня 1919 на Шевченківському святі в Харбіні прочитав невелику лекцію про Т. Шевченка. У 1920-х рр. викладав у комерційному училищі в Харбіні, 1930 — російську мову в залізничній гімназії.