Павловський Іван Якимович
Визначення і загальна характеристика
ПАВЛО́ВСЬКИЙ Іван Якимович (1861, Подільська губ. — 11. 10. 1930, м. Харбін, Китай) — педагог, громадський діяч. Навчався на філологічному факультеті Харківського університету, 1886 за участь у заворушеннях був заарештований і ув’язнений. Після звільнення 1889 закінчив Харківський ветеринарний інститут, працював за фахом. 1894 розпочав учительську та громадську діяльність. 1906 — земський ветеринарний лікар у Подільській губ.; 1908 — викладач і ветеринарний лікар у м. Миколаївськ-на-Амурі (нині Хабаровського краю, РФ). Від 1912 — у Харбіні: 1913 — міський ветеринарний лікар, секретар Товариства ветеринарних лікарів. 1914–17 — директор гімназії імені генерала Д. Хорвата; водночас — уповноважений Харбінського громадського управління. Вів активну лекторську діяльність, зокрема 1914 прочитав лекції на теми: «Від культури до здичавіння», «Любов з точки зору особистого та загальнолюдського щастя», «Потворні форми любови сучасної молоді». У березні 1917 обраний делегатом від Товариства ветеринарних лікарів для участі у засіданнях Товариства ветеринарних фельдшерів та уповноваженим, а згодом — головою Харбінського міського громадського управління та головою Харбінської міської ради. У вересні 1917 залишив ці посади через напади представників лівих сил. Тоді ж обраний членом Харбінського виконавчого комітету від блоку соціалістичних партій і висунутий кандидатом від партії російських есерів до Всеросійських установчих зборів. 11 березня 1919 на Шевченківському святі в Харбіні прочитав невелику лекцію про Т. Шевченка. У 1920-х рр. викладав у комерційному училищі в Харбіні, 1930 — російську мову в залізничній гімназії.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
