Південно-Російський автомобільний клуб у Харкові

Визначення і загальна характеристика

ПІВДЕ́ННО-РОСІ́ЙСЬКИЙ АВТОМОБІ́ЛЬНИЙ КЛУБ у Харкові  — одне з перших у Російській імперії об’єднань автомобілістів. Діяв 1911–17. Ініціатори створення — місцеві власники автомобілів, переважно підприємці, що мали за мету об’єднати осіб, які цікавилися автомобільною справою. Голова клубу — П. Кулжинський, до складу керівництва входили С. Литарьов, А. Акименко, Г. Тепліц, І. Романенко, А. Пок, А. Монне, А. Коровін, Ф. Гольде, О. Орлов, П. Яффе та Г. Карасик. Автоклуб винаймав приміщення у католицької громади в центрі міста (вул. Гоголя, № 4), також мав заміську резиденцію в Помірках (нині в межах Харкова), приміщення й гараж; членів забезпечували запчастинами, шинами, бензином, мастилом тощо. Влаштовували змагання на призи, автопробіги, автомобільні екскурсії та прогулянки, обіди, бесіди й лекції, діяла спеціалізована бібліотека. Перші автомобілі були доступні лише заможним. 1911 у місті їх було 24 (загалом по губернії — 65), причому лише 9-ма керували власники, іншими — шофери. 1914 було вже бл. 200 автомобілів. Автоклуб був найдорожчим клубом у місті, тому ніколи не був масовим: 1911 мав 21 дійсного члена та 18 кандидатів у члени, 1913 — відповідно 71 та 74. На поч. 1912 вступив у спілку з Імператорським російським автомобільним товариством, що надало право купувати бензин зі знижкою. З початком 1-ї світової війни автоклуб надавав автомобілі для допомоги пораненим, потім через військово-автомобільну повинність автомобілі довелось здати для потреб армії. Після цього активну діяльність товариства було згорнуто, й воно діяло лише формально.

Завантажити статтю