Пономарьов Іван Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ПОНОМАРЬО́В Іван Михайлович (10. 01. 1848, м. Іркутськ, Росія — 25. 08. 1905, Харків) — хімік. Доктор хімії (1885), професор (1893). Закінчив Московську комерційну академію. Прослухав два курси в Санкт-Петербурзькому технологічному ін­ституті. Від 1868 продовжив освіту в Цюриху (Швейцарія), Парижі, Бонні, Гет­тінґені (обидва — Німеч­чина), де здобув докторат. Від 1876 — завідувач хімічної лабораторії, від 1884 — приват-доцент Новоросійського університету в Одесі. Від 1886 — адʼюнкт-професор, 1892 та 1899 — помічник директора, 1905 — директор Харківського технологічного ін­ституту, брав участь у створен­ні хімічної лабораторії. Ви­вчав шляхи синтезу парабанової та ціанурової кислоти, властивості цих кислот та їхні похідні. Проводив дослідже­н­ня якості гасу для Харківсько-Миколаївської залізниці (1891). Член Російського фізико-технічного, Німецького фізичного товариств, комітету Пів­ден­но-Російського товариства технологів. Часто ви­ступав екс­пертом у судових справах.

Пр.: Über das Pseudoschwefelcyan und seine Derivate. Göttingen, 1875; О некоторых производных персульфоциана // Журнал Рус­ского химического и физического общества. 1876. Т. 8; К истории производных груп­пы мочевой кислоты. О., 1878; О строении циануровой кислоты. О., 1885; Курс органической химии. Х., 1891; 1901; К истории уроксановой кислоты и о строении ал­лантоина // Журнал Рус­ского химического общества. 1894. Т. 26, № 2.

Літ.: Иван Михайлович Пономарев // Зап. Император. Новорос. ун-та. 1890. Т. 53; Профес­сор И. М. Пономарев: [Некролог] // Харьков. ведомости. 1905, 26 авг.; Журило Д. Ю. Становление и развитие Харьковского технологического ин­ститута в конце XIX — начале XX веков. Х., 2016.

Д. Ю. Журило

Завантажити статтю