Пономарьов Степан Іванович

Визначення і загальна характеристика

ПОНОМАРЬО́В Степан Іванович (псевдоніми: Граф Бібліо, Книжник, Земляк з-під Глухова, Залізняк, Українець, Одинокий, Один із народу, Старожил, Старий вчитель, Сербин Семен та ін.; 03(15). 08. 1828, м. Конотоп Чернігівської губ., нині Сумської обл. — 31. 10(13. 11). 1913, там само) — бібліо­граф, літературо­знавець, книго­знавець, поет. Закінчив Конотопське повітове дворянське училище (1841), Ніжинську класичну гімназію при місцевому юридичному ліцеї князя Без­бородька (нині Чернігівська обл., 1846), історико-філологічний факультет Університету святого Володимира у Києві (1852). Деякий час працював у Москві. Від 1855 учителював у жіночій гімназії, 1858—68 — у Петровському кадетському корпусі в Полтаві. Тут він уклав на­вчальні посібники «Записки по теории поэзии» та «Записки по теории прозы», роз­почав науково-бібліо­графічну діяльність. Одна з перших його праць — «Разбор сочинения преосвящен­ного Филарета Черниговского “Обзор рус­ской духовной литературы”», ви­друкована 1862 у харківському журналі «Духовный вестник», привернула увагу наукових кіл Російської імперії. Від­тоді регулярно ви­ступав із бібліо­графічними та літературо­знавчими роз­відками на сторінках багатьох журналів і газет — в «Отечествен­ных записках», «Современ­нике», «Киевской старине», «Киевлянине», «Киевских губернских ведомостях», «Трудах Киевской духовной академии», «Москвитянине», «Полтавских епархиальных ведомостях», «Историческом вестнике», «Записках Императорской Академии наук» та ін. 1868—72 за станом здоровʼя залишив педагогічну роботу й жив у Києві. Тут він 1871—72 уклав і видав у Санкт-Петербурзі бібліо­графію праць М. Максимовича, з яким тривалий час під­тримував дружні стосунки, — біо­графічний та історико-літературний нарис про нього вміщує з максимальною повнотою бібліо­графічну спадщину вченого-енциклопедиста. П. й надалі неодноразово звертався до бібліо­графува­н­ня жит­тєвого та творчого шляху першого ректора Київського університету, використовуючи різноманітні ви­да­н­ня, перед­усім київську періодику. Брав активну участь у редагуван­ні 3-томного ви­да­н­ня творів М. Максимовича (ви­йшло з друку 1870—76). У 1872—74 здійснив паломництво на Афон та до Палестини. Під час подорожі уклав каталог бібліотеки в монастирі Русіка на Атобі; створив каталоги консульської бібліотеки й бібліотеки Духовної місії в Єрусалимі; збирав матеріал для унікального бібліо­графічного дослідже­н­ня «Иерусалим и Палестина в рус­ской литературе, науке, живописи и пере­водах» (1877). Потім повернувся до Конотопа й повністю присвятив себе літературній та бібліо­графічній праці. За архівними джерелами написав чимало роз­відок про українських письмен­ників, публікував їхнє листува­н­ня. Значну увагу приділяв популяризації творчості Т. Шевченка. Зокрема, у журналі «Новое время» опублікував літературно-бібліо­графічну роз­відку про «Кобзар» (за під­писом Тарасій Звонков); в «Киевской старине» оприлюднив роз­шукані ним особисто вісім листів Т. Шевченка, адресованих родині Тарновських та актору С. Артемовському. Уклав біо­бібліо­графічний словник українських літераторів «Земляки: (Достопамятные уродженцы Черниговской земли)» (Чг., 1898), низку крає­знавчих покажчиків (зокрема про Київ і Дні­про у збірнику «Киев в рус­ской поэзии», К., 1878). Редагував перше посмертне повне зі­бра­н­ня творів М. Некрасова у 4-х томах (Санкт-Петербург, 1879), до якого додав бібліо­графічний покажчик. Започаткував популярні літературні календарі у ви­да­н­нях О. Суворіна, уклав словник псевдонімів російських письмен­ників. Помітне місце в діяльності П. посідала й релігійно-духовна творчість, зокрема поетична. Мав значні напрацюва­н­ня з бібліо­графічного релігіє­знавства. Видав збірки поезій «В светлые и грустные минуты» (1902), «Вечерний звон» (1904), «На добрую память» (1912; усі — Москва). Був членом Історичного товариства Нестора-літописця, Православного палестинського товариства, членом-кореспондентом 2-го від­діле­н­ня Санкт-Петербурзької АН. Конотопському земству подарував свою унікальну бібліотеку (майже 15 тис. томів, зокрема й числен­ні бібліо­графічні раритети, під­шивки газет 19 ст.). Цінне зі­бра­н­ня було роз­порошено між чоловічою та жіночою гімназіями, дещо пере­дано у вʼязницю, багато ви­дань роз­крадено й роз­про­дано. Частина цієї бібліотеки — 625 книжок, що вціліли, — зберігається у Конотопському крає­знавчому музеї, спів­засновником (1900) якого він був. У радянські часи по­стать П. та його науковий, бібліо­графічний доробок фактично замовчувалися. Зі здобу­т­тям Україною незалежності наукову спадщину вченого досліджували В. Авдєєнко, М. Геращенко, В. Дудко, Ж. Іванова, Л. Коцирій, Б. Круглов, Н. Стронська, В. Шендеровський та ін. 2008 імʼя П. присвоєно Конотопській центральній міській бібліотеці, на її будівлі встановлено меморіальну дошку.

Пр.: Материалы для био­графии митрополита Евгения. К., 1867; Москва в родной поэзии. С.-Петербург, 1880; Памяти Гоголя: Материалы. К., 1882; Беседа в неделю Ваий о Святой земле. Москва, 1889; Акафисты. С.-Петербург, 1890; Великий подвижник Саровский. Москва, 1891; Богочеловек Иисус Христос. Чг., 1905; В утешение немощным в вере. Москва, 1908.

Літ.: Різниченко В. Бібліо­граф С. Пономарьов: З нагоди 100-ліття з часу його народже­н­ня (1828—1913). К., 1928; Його ж. Подвижник книги. К., 1929; Ротач П. Пономарьов Степан Іванович: Літературна Полтавщина // Архіви України. 1968. № 1; Геращенко М. Книго­знавець і бібліо­граф С. І. Пономарьов // Книжник. 1990. № 3; Коцирій Л. Сторінки творчої спадщини Степана Івановича Пономарьова // Вісник Книжкової палати. 1998. № 2; Памʼяті С. І. Пономарьова // Східний світ. 1998. № 3—4; Авдєєнко В., Іванова Ж. «Я книгу паче хліба і солі приємлю» // Памʼять століть. 2000. № 3; Шендеровський В. Видатний бібліо­граф другої половини XIX столі­т­тя // Там само. 2007. № 4—5; Стронська Н. Степан Пономарьов: бібліо­граф, книго­знавець, дослідник, новатор // Вісник Книжкової палати. 2010. № 9; Круглов Б. Наукова діяльність Степана Івановича Пономарьова (друга половина XIX — початок XX ст.) // Етнічна історія народів Європи. 2014. Вип. 44; Пономарьов Степан Іванович // Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець XIX ст. — 1941 р.: матеріали до біо­бібліо­графічного словника. К., 2017.

П. П. Ротач, О. П. Ротач

Завантажити статтю