Пошивайло Федір Іванович

ПОШИВА́ЙЛО Федір Іванович (криптонім — Ф. П.; 05(17). 02. 1885, с. Рашівка Гадяцького пов. Полтавської губ., нині Миргородського р-ну Полтавської обл. — 12. 06. 1950, м. Буффало, шт. Нью-Йорк, США) — педагог, літератор. Батько І. Пошивайло-Колос. Після закінчення сільської міністерської школи (1899) вчителював у Херсонському пов. Херсонської губ. 1903–07 навчався у Новобузькій учительській семінарії на Херсонщині (нині м. Новий Буг Баштанського р-ну Миколаївської обл.), потім працював в українських поселеннях на Кубані: 1907–08 — учитель 2-класної школи в станиці Єкатеринінська, 1908–10 — завідувач 2-класної школи в станиці Родниковська (обидві нині — Краснодарський край, РФ). Повернувшись на Полтавщину, 1910–11 завідував 2-класною міністерською школою в м-ку Лютенька Гадяцького пов. (нині село Миргородського р-ну Полтавської обл.). 1911–14 навчався у Київському учительському інституті, був активним дописувачем педагогічного журналу «Світло», в якому вмістив низку статей і рецензій (під криптонімом). Друкувався також у часописах «Рада», «Сніп», «Літературно-науковий вісник». Здобувши вищу освіту, викладав російську мову у вищій жіночій школі в м-ку Звенигородка (нині місто Черкаської обл.). 1915–18 — на військовій службі. У роки відродження національного життя в Україні активно працював у системі шкільництва, сприяючи українізації навчальних закладів. Перекладав і складав українські підручники, був слухачем Української педагогічної академії в Києві. Співпрацював із М. Міхновським. 1918–20 викладав українську мову у зразковій вищій початковій школі при Полтавському вчительському інституті, 1920–26 учителював у трудових школах, 1927–28 — інспектор міського відділу народної освіти. 1928–33 та від 1939 — викладач Полтавського педагогічного інституту. 15 вересня 1933 його усунено від роботи, він був змушений виїхати з міста й 6 р. учителювати на Донбасі.

Під час німецької окупації Полтави у роки 2-ї світової війни працював у відділі освіти міської управи (1941–43), друкувався в газеті «Голос Полтавщини». За його методичної допомоги наприкінці 1941 у Полтаві вийшов український буквар для початкової школи «Рідне слово», складений О. Кустоляном, а в лютому 1942 П. видав читанку для 2-го класу початкових шкіл, що мала розділи «У школі і вдома», «Серед людей», «Серед тварин», «Пори року», «Інші краї», містила короткі відомості про географію й історію України, її святі місця, життя Т. Шевченка, звичаї й обряди українського народу. У підручнику було надруковано багато колядок, щедрівок, веснянок, а також текст національного гімну «Ще не вмерла Україна». У ньому П. вмістив також свої оповідання, статті та переклади з білоруської мови. 1943–44 жив із родиною в Яворові (Галичина), де викладав педагогіку в учительській семінарії, потім переїхав до Німеччини. У післявоєнний час П. вчителював у Австрії — в українських таборових гімназіях в Іннсбруці та Ляндеку (1945–47), виступав із статтями в іннсбруцькій газеті «Гутірка». 1948–49 викладав математику в українській гімназії в Міттенвальді (Німеччина). Від 1949 — у США. Працював на українському радіо, друкувався в емігрантській періодиці: «Промінь» («Деякі питання виховання молоді»), «Українські вісті» («Дещо до боротьби двох культур», «“Кобзар” на селі», «Тарас Шевченко — людина волі й чину»), «Наше життя» («Про М. Хвильового та “хвильовизм”»), «Овид» («Українська вдача на чужині», «Т. Шевченко на чужині», «Плекаймо нашу зміну на чужині») та ін.

Рекомендована література

1. [Денисюк М.]. Федір Пошивайло: [Некролог] // Овид [Буенос-Айрес]. 1950, груд.;
   Google Scholar Internet
2. Ротач П. Пошивайло Федір Іванович // Ротач П. Розвіяні по чужині: Полтавці на еміграції. П., 1998;
   Google Scholar Internet
3. Булава Л. Федір Пошивайло, «відомий як добрий методист»: діяльність у 1900–1941 роках // Педагогічні науки. 2019. Вип. 74.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю