Поярков Юрій Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ПОЯ́РКОВ Юрій Михайлович (10. 02. 1937, Харків — 10. 02. 2017, там само) — спортсмен (волейбол), тренер, педагог. Кандидат педагогічних наук, професор (1996). Заслужений майстер спорту СРСР (1964). Орден «За заслуги» 3-го (2002) та 2-го (2007) ступенів. Виступав за харківські команди «Буревісник» і «Локомотив» (1956–74). Тренер — В. Титар. Закінчив Харківський педагогічний інститут (1963). Чемпіон 18-х (Токіо, 1964) і 19-х (Мехіко, 1968), бронзовий призер 20-х (Мюнхен, 1972) Олімпійських ігор. Чемпіон світу (1960, 1962), Європи (1967, 1971), СРСР (1959), переможець Спартакіади народів СРСР (1967) та Кубка світу (1965); бронзовий призер чемпіонатів світу (1966) та Європи (1963), Кубка світу (1969). У 1959–72 — у складі збірної СРСР з волейболу (від 1965 — капітан). Один із кращих зв’язкових світового волейболу, володар унікально сильної подачі («людина-катапульта»), його ім’я занесене до Книги рекордів Гіннесса (2007). Від 1972 розпочав тренерську діяльність: старший тренер команди «Локомотив», молодіжної збірної України (1990–93), національної збірної Єгипту (1993–95) з волейболу. Очолював кафедру фізичного виховання Харківського автомобільно-дорожного інституту (1974–82) та кафедру спортивних ігор Харківського педагогічного університету (1995–2011). Співавтор навчального посібника «Спортивні ігри» у 2-х томах (Х., 2010). Президент харківського тенісного клубу «Унікорт», на території якого встановлено його погруддя (2019). На фасаді Харківського педагогічного університету на честь П. відкрито меморіальну дошку (2018). Його ім’я занесено до Зали волейбольної слави (м. Голіок, шт. Массачусетс, США, 2008).

Завантажити статтю