ПОЯ́РКОВ Юрій Михайлович (10. 02. 1937, Харків — 10. 02. 2017, там само) — спортс­мен (волейбол), тренер, педагог. Кандидат педагогічних наук, професор (1996). Заслужений майстер спорту СРСР (1964). Орден «За заслуги» 3-го (2002) та 2-го (2007) ступенів. Ви­ступав за харківські команди «Буревісник» і «Локомотив» (1956–74). Тренер — В. Титар. Закінчив Харківський педагогічний ін­ститут (1963). Чемпіон 18-х (Токіо, 1964) і 19-х (Мехіко, 1968), бронзовий призер 20-х (Мюнхен, 1972) Олімпійських ігор. Чемпіон світу (1960, 1962), Європи (1967, 1971), СРСР (1959), пере­можець Спартакіади народів СРСР (1967) та Кубка світу (1965); бронзовий призер чемпіонатів світу (1966) та Європи (1963), Кубка світу (1969). У 1959–72 — у складі збірної СРСР з волейболу (від 1965 — капітан). Один із кращих звʼязкових світового волейболу, володар унікально сильної подачі («людина-катапульта»), його імʼя занесене до Книги рекордів Гін­нес­са (2007). Від 1972 роз­почав тренерську діяльність: старший тренер команди «Локомотив», молодіжної збірної України (1990–93), національної збірної Єгипту (1993–95) з волейболу. Очолював кафедру фізичного вихова­н­ня Харківського автомобільно-дорожного ін­ституту (1974–82) та кафедру спортивних ігор Харківського педагогічного університету (1995–2011). Спів­автор на­вчального посібника «Спортивні ігри» у 2-х томах (Х., 2010). Президент харківського тенісного клубу «Унікорт», на території якого встановлено його погру­д­дя (2019). На фасаді Харківського педагогічного університету на честь П. від­крито меморіальну дошку (2018). Його імʼя занесено до Зали волейбольної слави (м. Голіок, шт. Мас­сачусетс, США, 2008).