Прилежаєв Микола Олександрович

Визначення і загальна характеристика

ПРИЛЕЖА́ЄВ Микола Олександрович (15(27). 09. 1877, с. Копосово Нижньогородської губ., нині в межах м. Нижній Новгород, РФ — 26. 05. 1944, Москва) — хімік. Професор (1913), член-кореспондент АН СРСР (1933), академік АН Білоруської РСР (1940). Премія імені О. Бутлерова (1912). Закінчив Варшавський університет (1900). Працював 1900–12 на кафедрі органічної хімії Варшавського політехнічного інституту; 1912–15 — професор Варшавського університету; 1915–23 — завідувач кафедри органічної хімії Київського політехнічного інституту; 1924–34 — професор Білоруського університету, від 1935 — Білоруського політехнічного інституту, водночас 1931–33 — директор Інституту хімії АН Білоруської РСР (усі — Мінськ). З початком німецько-радянської війни переховувався у білоруському партизанському загоні, згодом разом із членом-кореспондентом АН СРСР І. Вєтохіним вивезений літаком до Москви. Основні наукові дослідження у галузі хімії кисневмісних органічних сполук. Розробив (1909) метод отримання α-оксидів олефінів прямим окисленням подвійного зв’язку гідропіроксидом бензолу («реакція П.»), що широко застосовують у промисловості й для визначення ізольованого подвійного зв’язку в ненасичених вуглеводах. Опублікував цикл наукових праць про дію органічних гідропіроксидів на неграничні сполуки.

Завантажити статтю