Прідун Степан Семенович

ПРІДУ́Н Степан Семенович (Ярославенко-Прідун; 07. 01. 1894, с. Княгинин, нині у складі Івано-Франківська — 08. 12. 1937, ур­очище Койранкангас по­близу с-ща Токсово, нині смт Ленін­градської обл.) — військовик, педагог. 1913 закінчив українську гімназію у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ) і вступив на філософський факультет Ві­денського університету. Був активним діячем товариства «Пласт». З початком 1-ї світової війни вступив до Легіону УСС, брав участь в боях. 1917 викладав в «етапній гімназії» при Коші УСС, у на­ступному році завершив університетські студії. Після Листопадового чину 1918 служив хорунжим, четарем як комен­дант залізничних станцій у м-ках Копичинці, Бучач (нині обидва — міста Чортківського р-ну Тернопільської обл.) та ін.; після пере­ходу УГА у середині липня 1919 в Над­дні­прянську Україну — у залізничній військовій управі. 1920 залишився у Радянській Україні, взяв собі нове прі­звище — Ярославенко. Викладав в Одеському ІНО. На­прикінці 1920-х рр. пере­їхав у Харків, був завідувачем кафедри і професором Харківського педагогічного ін­ституту й одночасно спів­робітником НДІ дитячого комуністичного руху. 29 квітня 1934 заарештований, від­тоді у документах його прі­звище вказане як Ярославенко-Прідун. На під­ставі сфабрикованого звинуваче­н­ня згідно з по­становою «судової трійки» при колегії ГПУ УСРР від 29 травня 1934 увʼязнений на 5 р. Покара­н­ня від­бував у тюрмі особливого при­значе­н­ня на Соловках (РФ). Від­повід­но до по­станови «особливої трійки» при Управлін­ні НКВС по Ленін­градській обл. від 25 листопада 1937 роз­стріляний. Реабілітований 1965.

Завантажити статтю