Проскурівна Марія

Визначення і загальна характеристика

ПРОСКУРІ́ВНА Марія (справжнє — Проскура, у заміж­жі — Семенко Марія Степанівна; 03(15). 06. 1863, за іншими даними — 1860, с. Кибинці, нині Миргородського р-ну Полтавської обл. — 19. 10. 1945, Київ) — письмен­ниця. Мати М. Семенка. Дитячі роки минули в замилуван­ні чарівною полтавською природою (про це згодом згадувала у «Щоден­никах»). Здобула сільську освіту, багато читала, рано почала писати, зокрема записувати роз­мови селян. Перші твори опублікувала в журналі «Рідний край», серед них — оповіда­н­ня «Весі­л­ля» (1912, № 18). Авторка оповідань «Од сіна до соломи: Легендарне оповіда­н­ня» (1913), «Пані писарка» (1914), повісті «Уляся» (1913; усі — Київ). У 1920—30-х рр. жила в Кибинцях. 1925—27 публікувала оповіда­н­ня («Олексій, божий чоловік», «Клопотна річечка і спорні береги» та ін.) у журналах «Червоний шлях», «Всесвіт», «Глобус». Її твори — реалістичні замальовки селянського побуту, окремі з них по­значені автобіо­графізмом, чимало — залишилося у рукопису (повісті «Галя», «Сестра», «За Олексія», оповіда­н­ня «Годуй матір», «Опорок», «Кіно на селі», «Марина-колгоспниця», пʼєса «Маруся-Московка» тощо). Архів П. зберігається у від­ділі рукописів Ін­ституту літератури НАНУ (Київ).

Літ.: Мочульський М. Дебют Марії Проскурівни // Літературно-науковий вісник. 1917. Т. 68, кн. 4; Брижіцька І. Фольклорні мотиви у творчості Марусі Вольвачівни, Марії Проскурівни та Тетяни Сулими // Антропологія літ-ри: комунікація, мова, тілесність. Studia methodologica: Альманах. Т., 2008. Вип. 25; Її ж. Шевченківські мотиви у творчості Марії Проскурівни та Марусі Вольвачівни // Шевченко­знавчі студії: Зб. наук. пр. К., 2009. Вип. 11; Її ж. Жіночі образи у творах Марусі Вольвачівни, Марії Проскурівни та Тетяни Сулими // Літературо­знавчі обрії. 2010. Вип. 17; Письмен­ниця із роду кибинських козаків: Біо­графічна довід­ка (до 155-річчя від дня народже­н­ня Марії Проскурівни). Чк., 2018.

П. П. Ротач, О. П. Ротач

Завантажити статтю