Проскурівна Марія
Визначення і загальна характеристика
ПРОСКУРІ́ВНА Марія (справжнє — Проскура, у заміжжі — Семенко Марія Степанівна; 03(15). 06. 1863, за іншими даними — 1860, с. Кибинці, нині Миргородського р-ну Полтавської обл. — 19. 10. 1945, Київ) — письменниця. Мати М. Семенка. Дитячі роки минули в замилуванні чарівною полтавською природою (про це згодом згадувала у «Щоденниках»). Здобула сільську освіту, багато читала, рано почала писати, зокрема записувати розмови селян. Перші твори опублікувала в журналі «Рідний край», серед них — оповідання «Весілля» (1912, № 18). Авторка оповідань «Од сіна до соломи: Легендарне оповідання» (1913), «Пані писарка» (1914), повісті «Уляся» (1913; усі — Київ). У 1920–30-х рр. жила в Кибинцях. 1925–27 публікувала оповідання («Олексій, божий чоловік», «Клопотна річечка і спорні береги» та ін.) у журналах «Червоний шлях», «Всесвіт», «Глобус». Її твори — реалістичні замальовки селянського побуту, окремі з них позначені автобіографізмом, чимало — залишилося у рукопису (повісті «Галя», «Сестра», «За Олексія», оповідання «Годуй матір», «Опорок», «Кіно на селі», «Марина-колгоспниця», п’єса «Маруся-Московка» тощо). Архів П. зберігається у відділі рукописів Інституту літератури НАНУ (Київ).
Рекомендована література
Завантажити статтю
