Павловський Михайло Антонович

Визначення і загальна характеристика

ПАВЛО́ВСЬКИЙ Михайло Антонович (13. 03. 1942, с. Ружична Проскурівського р-ну Камʼянець-Подільської обл., нині у межах Хмельницького — 26. 02. 2004, Київ) — фахівець у галузі механіки гіро­скопів і навігаційних при­строїв, економіст, політичний дiяч. Доктор технічних (1977) та економічних (1997) наук, професор (1978). Заслужений дiяч науки i техніки України (1991). Державні премiї УРСР (1980), СРСР (1986) та України (1992) в галузі науки і техніки. Народний депутат України 2—4-го скликань (1994—2004). Закiнчив Київський полiтехнічний iн­ститут (1963), де від­тоді й працював (нині Національний технічний університет «Київський політехнічний ін­ститут»): 1978—2004 — завідувач кафедри теоретичної механіки, на базі науково-дослідного сектора якої 1985 створив і очолив Спеціалізоване КБ «Ритм» (від 1990 — Між­галузевий НДІ про­блем механіки «Ритм», був від­окремлений від кафедри та під­порядкований без­посередньо вузу), водночас 1993—2004 — один з організаторів та декан факультету авіаційних і космічних систем. Iнiцiатор створе­н­ня Академiї технологічних наук України (1991). У 1992 був Міні­стром промисловості України. Засновник наукової школи з гіро­скопічних систем і комплексів, зробив значний внесок у роз­виток механіки гіро­скопічних систем, нелінійних просторових коливань, впровадже­н­ня досягнень теорії й сучасних технологій у виробництво. Під керівництвом П. роз­роблено унікальне обладна­н­ня для наземних ви­пробувань ракетно-космічного комплексу «Енергія-Буран», а після Чорнобильської ката­строфи (1986) — ди­станційно керовані роботизовані комплекси для проведе­н­ня робіт із радіо­активними матеріалами. Автор під­ручників із теорії гіро­скопів, систем керува­н­ня космічними апаратами, теоретичної механіки, що витримали низку пере­ви­дань. У його багато­гран­ній діяльності по­єд­нувалися широкий діапазон фундаментальних наукових досліджень із виріше­н­ням найважливіших народногосподарських про­блем. Роз­робив економічну теорії пере­хідного періоду та її українського контекс­ту. Ввів поня­т­тя стійкості економічної системи, що до­зволяє дослідити механізми роз­витку між­народних фінансових криз. У ВР України обі­ймав посади голови Комітету з питань ядерної політики та ядерної без­пеки, під­комітету з питань організації роботи ВР України, Комітету з питань Регламенту депутатської етики та організації роботи. На фасаді корпусу № 28 університету на честь П. встановлено меморіальну дошку (2007).

Пр.: Влияние погрешностей изготовления и сборки гиро­скопов на их точность. 1973; Динамика роторных вибрацион­ных гиро­скопов. 1984; Теоретическая механика: Учеб. пособ. 1985; 1989; 1990; 1993 (спів­авт.); Теория гиро­скопов: Учеб. пособ. 1986; Кінематика та динаміка точки: компʼютерний курс. 1993; Системи керува­н­ня обертальним рухом космічних апаратів. 1997; Ідеологія про­гресивних реформ для України. 1998; Макро­економіка пере­хідного періоду: український контекст. 1999; Стратегія роз­витку су­спільства: Україна і світ (економіка, політологія, соціологія). 2001; Теоретична механіка: Під­руч. 2002 (спів­авт.); Живу тобою Україно. 2003; Теоретична механіка: Зб. задач. 2007 (спів­авт.); усі — Київ.

В. В. Карачун

Завантажити статтю