Парнас Якуб-Кароль

ПА́РНАС Якуб-Кароль (Яків Оскарович; 16, за іншими даними — 28. 01. 1884, с. Мокряни Самбірського пов., нині Дрогобицького р-ну Львівської обл., за іншими даними — Тернопіль — 29. 01. 1949, Москва) — біо­хімік. Професор (1921), академік АН УРСР (1940), АН СРСР (1942), АМН СРСР (1944), член-кореспондент АН Польщі (1930), Німецької академії природо­знавців «Леопольдіна» (1932), АН Франції (1945). Сталінська премія (1942). Державні нагороди СРСР. Закінчив гімназію у Львові (1902), Вищу технічну школу в Берліні (1904), Мюнхенський університет (Німеч­чина, 1907, ступінь доктора філософії). 1908—14 працював у Страсбурзькому (Франція), 1914—16 — Кембриджському (Велика Британія), 1916—19 — Варшавському університетах. 1920—41 — завідувач кафедри біо­хімії, 1929 — декан медичного, 1939—41 — фармацевтичного факультетів, 1930—36 — керівник фармацевтичного від­діле­н­ня Львівського медичного ін­ституту. 1943—47 — організатор і директор Ін­ституту біо­логічної та медичної хімії АМН СРСР (Москва), водночас очолював 1943—49 лабораторію фізіологічної хімії при Ін­ституті. 1949 засуджений за звинуваче­н­ням у здійснен­ні роз­відувальної діяльності проти СРСР, заарештований, помер у вʼязниці. Реабілітований 1954. Наукові праці присвячені обміну вуглеводів і нуклеотидів, зокрема ви­вчав обмін вуглеводів у скелетних мʼязах та ферментативні процеси, що лежать в основі скороче­н­ня скелетних мʼязів. Від­крив фосфороліз глікогену, виявив та описав патологічний процес, який згодом отримав назву глікогенезу. Спів­розробник теорії природи і «біо­логічного сенсу» анаеробного обміну вуглеводів (теорія Ембдена—Мейєргофа—Парнаса). Вперше у біо­хімічних дослідже­н­нях за­стосував радіо­активні ізотопи. На одному з корпусів Львівського медичного університету вченому від­крито меморіальну дошку. 1962 Польське біо­хімічне товариство заснувало нагороду його імені за наукові дослідже­н­ня у галузі біо­хімії. У Варшаві насипано символічну могилу, справжнє місце похова­н­ня не встановлено.

Завантажити статтю