ПАШИ́ЦЬКИЙ Ернст Анатолі­йович (16. 12. 1936, Житомир — 14. 02. 2023, Київ) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1976), професор (1991), член-кореспондент НАНУ (2009). Державна премія України в галузі науки і техніки (1987), премія імені С. Пекара НАНУ (2005). Закінчив Київський університет (1959). Від­тоді працював в Ін­ституті фізики НАНУ (Київ): 1986–90, 1997–99 та від 2003 — провід­ний науковий спів­робітник, 1990–97 — завідувач лабораторії теорії недосконалих кри­сталів, 1999–2003 — головний науковий спів­робітник; за сумісництвом протягом 30 р. викладав на фізичному та радіофізичному факультетах Київського університету. Перед­бачив і роз­робив нефонон­ні (плазмон­ні) механізми високотемпературної над­провід­ності (ВТНП) у багатозон­них металах, напів­металах і шаруватих напів­провід­никових структурах майже за 20 р. до екс­периментального від­кри­т­тя ВТНП в шаруватих сполуках металооксидів; роз­робив плазмон­ну модель високотемпературної над­провід­ності в шаруватих метало-оксидних купратних сполуках; побудував теорію непрямої латеральної взаємодії адсорбованих атомів з урахува­н­ням фріделєвських осциляцій на поверх­ні металів з різною топологією електрон­ної фермі-поверх­ні; роз­винув теорію над­провід­ної рідини з суперпозицією одночасткового та парного конденсатів як моделі надплин­ного He4; теоретично пояснив ефекти електричної активності надплин­ного гелію в акустичних та високочастотних електромагнітних полях; побудував модель цілочисельного та дробового квантового ефекту Голла в двовимірних з урахува­н­ням парува­н­ня електронів; роз­робив гідродинамічну теорію зародже­н­ня й еволюції потужних нелінійних вихорових структур типу торнадо і тайфунів в земній атмо­сфері в умовах інтенсивної конденсації водяної пари, а також в гарячій плазмі сонячної атмо­сфери та в центральному сонячному ядрі в процесі протіка­н­ня термо­ядерних реакцій; побудував само­узгоджену модель еволюції ран­нього холодного Всесвіту, що заповнений фундаментальним нелінійним скалярним полем та первісною речовиною з певним рівня­н­ням стану, в рамках якої «Великий вибух», що призвів до народже­н­ня гарячої радіаційної ери нашого Всесвіту, є наслідком фазового пере­ходу першого роду по параметру скалярної кривизни, який су­проводжується виділе­н­ням колосальної енергії скалярного поля. Брав участь в укла­дан­ні енциклопедичного словника «Физика твердого тела» (К., 1996, т. 1, 1998, т. 2).