Понічан Ян

ПО́НІЧАН Ян (Poničan Ján; псевдонім — Ján Rob; 15. 06. 1902, с. Очова, нині округ Зволен, Словач­чина — 25. 02. 1978, Братислава) — словацький поет, прозаїк, драматург, публіцист, пере­кладач. На­вчався у Чеському технічному університеті (1920—22), закінчив юридичний факультет Карлового університету (1927) в Празі. Працював помічником адвоката у Братиславі, 1933—47 — приватний адвокат, 1948—49 — державний нотаріус, 1949—51 — нотаріус. 1931 на чолі делегації Між­народного Червоного Хреста від­відав СРСР, зокрема Сибір (враже­н­ня від по­їздки виклав у циклі віршів у збірці «Angara», 1934). Учасник Між­народного мирного кон­гресу в Парижі (1938). Після 2-ї світової війни був секретарем, віце-президентом Словацької асоціації письмен­ників, від 1958 — завідувач угорської редакції Словацького видавництва художньої літератури, згодом до 1964 — директор цього видавництва. Автор поетичних («Demontáž», 1929; «Večerné svetlá», 1932; «Póly», 1937; «Na tepne čias», 1949; «Držím sa zeme, drží ma zem», 1967 та ін.), прозових («Po horách-dolinách», 1959; «Búrlivá mladosť», 1975; «Dobyvateľ», 1979) збірок, романів «Pavučina» (1934, ви­даний 1945), «Treba žiť» (1943, ви­даний 1946), а також драм «Dva svety» (1924), «Iskry bez ohňa» (1935), «Čistá hra» (1949) тощо. У творах висловлював свої політичні по­гляди, революційний та пролетарський ентузіазм, у них звучать власні хвилюва­н­ня, еротичні та любовні мотиви, соціальні про­блеми. Пере­кладав з давньо­грецької, німецької, французької, російської, угорської, болгарської мов. Словацькою мовою пере­клав вірш «Заповіт» («Odkaz» // «Рrаса», 1951, № 60а) та поему «Тарасова ніч» («Tarasova noč» // «Elán», 1941, № 8) Т. Шевченка. У стат­ті «Jubilejné úvahy» («Slovenske pohlʼady», 1964, № 7) високо оцінив творчість українського поета як світового класика.

Завантажити статтю