ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Розмір шрифту

A

Попов Леонід Петрович

ПОПО́В Леонід Петрович (13. 03. 1953, Сталіно, нині Донецьк) — режисер, педагог. Доцент (1992). Народний артист України (2024). Премія НСТДУ імені В. Афанасьєва (2020). Золота медаль НАМУ (2013). Дипломант низки міжнародних та республіканських конкурсів театрального мистецтва та фестивалів театрів ляльок. Закінчив Харківський інститут мистецтв (1976; викладач В. Афанасьєв). Відтоді — режисер Кіровоградського театру ляльок; 1977–89 — головний режисер Хмельницького театру ляльок. 1989–2002 — завідувач кафедри театру ляльок, 2002–03 — професор цієї кафедри, водночас 1995–99 — декан театрального факультету Харківського інституту мистецтв. Від 2003 — у Київському університеті театру, кіно і телебачення: засновник і завідувач кафедри мистецтва театру ляльок, 2020–22, від 2023 — професор цієї кафедри, 2022–23 — проректор з науково-педагогічної та творчої роботи. Серед учнів — Я. Грушецький, Р. Неупокоєв, О. Кузьмін, Т. Сільченко. Від 1989 — персональний член Міжнародної спілки діячів театрів ляльок (UNIMA), 2005–09 — віце-президент, 2009–15 — президент, від 2015 — почесний президент «UNIMA–Україна».

Пр.: Кафедра театра кукол // Харьков. ин-т искусств имени И. П. Котляревского (1917–1992). Х., 1992; Становлення в Україні театральної освіти лялькарів // Український театр. 2004. № 4–5; Віктор Андрійович Афанасьєв. К., 2009; Традиції українського вертепу у вихованні актора і режисера театру ляльок // Різдвяна містерія: Мат. наук. симпозіуму «Традиції різдвяної драми в театрі ляльок». Лц., 2012; Кафедра акторського мистецтва та режисури театру ляльок: десять років. К., 2015; Професійний український театр ляльок ХХI ст.: трансформація засобів виразності лялькової вистави, повернення до ритуалу // Cestujúce bábky: Zbornik prispevkov z medzinárodnej odbornej konferencie. Košice, 2017. Вистави: «Лелеченя та опудало» Л. Лопейської, Г. Крчулової (1976), «Івасик-Телесик» М. Йоффе, К. Губенка (1977), «Дванадцять» за О. Блоком, «Маленький принц» А. де Сент-Екзюпері (обидві — 1981), «Василькові рушнички» Г. Павленка (1983), «Казка про Чугайстра» П. Воронька (1985), «Баня» В. Маяковського (1988), «Дума про козака Голоту» Н. Шейко-Медведєвої (1989), «Коза-дереза» М. Лисенка (1990), «Лис Микита та неситий вовк» Я. Яроша за І. Франком, «Хоробрі мандрівники» Н. Забіли (обидві — 1991), «Котигорошко» Г. Усача (1994), «Лісова пісня» Лесі Українки (1996), «Пітер Пен» Дж. Баррі (1999), «Карлик-ніс» Є. Огороднього за В. Гауффом (2008), «Бременські музиканти» Г. Гладкова, Ю. Ентіна (2012), «Пригоди Барвінка і Ромашки» Б. Чалого (2022).

Літ.: Коломієць Р. Г. Спокуса лялькою або невідворотність долі. Хм., 2010; Рубинський О. Гідний спадкоємець // Український театр. 2012. № 4; Задорожня В. М. Леонід Петрович Попов дорогами життя… К., 2013; Грушецький Я., Павленко Г. На коло своє: Театр ляльок 1975–2005 рр. К., 2018.

Д. О. Іванова-Гололобова

Основні праці

Кафедра театра кукол // Харьков. ин-т искусств имени И. П. Котляревского (1917—1992). Х., 1992; Становлення в Україні театральної освіти лялькарів // Український театр. 2004. № 4—5; Віктор Андрійович Афанасьєв. К., 2009; Традиції українського вертепу у вихованні актора і режисера театру ляльок // Різдвяна містерія: Мат. наук. симпозіуму «Традиції різдвяної драми в театрі ляльок». Лц., 2012; Кафедра акторського мистецтва та режисури театру ляльок: десять років. К., 2015; Професійний український театр ляльок ХХI ст.: трансформація засобів виразності лялькової вистави, повернення до ритуалу // Cestujúce bábky: Zbornik prispevkov z medzinárodnej odbornej konferencie. Košice, 2017. Вистави: «Лелеченя та опудало» Л. Лопейської, Г. Крчулової (1976), «Івасик-Телесик» М. Йоффе, К. Губенка (1977), «Дванадцять» за О. Блоком, «Маленький принц» А. де Сент-Екзюпері (обидві — 1981), «Василькові рушнички» Г. Павленка (1983), «Казка про Чугайстра» П. Воронька (1985), «Баня» В. Маяковського (1988), «Дума про козака Голоту» Н. Шейко-Медведєвої (1989), «Коза-дереза» М. Лисенка (1990), «Лис Микита та неситий вовк» Я. Яроша за І. Франком, «Хоробрі мандрівники» Н. Забіли (обидві — 1991), «Котигорошко» Г. Усача (1994), «Лісова пісня» Лесі Українки (1996), «Пітер Пен» Дж. Баррі (1999), «Карлик-ніс» Є. Огороднього за В. Гауффом (2008), «Бременські музиканти» Г. Гладкова, Ю. Ентіна (2012), «Пригоди Барвінка і Ромашки» Б. Чалого (2022).

Рекомендована література

  1. Коломієць Р. Г. Спокуса лялькою або невідворотність долі. Хм., 2010;
  2. Рубинський О. Гідний спадкоємець // Український театр. 2012. № 4;
  3. Задорожня В. М. Леонід Петрович Попов дорогами життя… К., 2013;
  4. Грушецький Я., Павленко Г. На коло своє: Театр ляльок 1975—2005 рр. К., 2018.
завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Авторські права:
Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Том ЕСУ:
Стаття має лише електронну версію
Дата опублікування статті онлайн:
Дата останньої редакції статті:
січ. 2025
Тематичний розділ сайту:
Ключове слово:
EMUIDідентифікатор статті на сайті ЕСУ
880810
Вплив статті на популяризацію знань:
192

Попов Леонід Петрович / Д. О. Іванова-Гололобова // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2023, оновл. 2025. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-880810

Popov Leonid Petrovych / D. O. Ivanova-Hololobova // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2023, updated 2025. – Available at : https://esu.com.ua/article-880810

Завантажити бібліографічний опис

Схожі статті

Єршов
Людина  |  Том 9  |  2009
О. Б. Парфенюк
Нестеренко
Людина  |  Том 23  |  2021
І. Є. Таміліна
Ганська
Людина  |  Том 5  |  2006
В. М. Нечипоренко

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагорунагору