Продпаровоз

«ПРОДПАРОВО́З» (Товариство з продажу продукції паровозобудівних заводів) — одне з найбільших монополістичних обʼ­єд­нань важкої індустрії кінця 19 — початку 20 ст. 1897—99 пред­ставники механічного заводу Гартмана, Харківського, Луганського, Брянського, Сормівського, Коломенського, Путилівського, Іжевського паровозобудівних під­приємств, Російського паровозобудівного і механічного товариства почали взаємну ко­ординацію на ринках збуту. 1901 під­писано договір про роз­поділ замовлень на рухомий склад, згідно з яким «П.» набув картельно-синдикатної, а 1909 — синдикатної форми з керівною радою та спеціальним (внутрішнім) фондом. Рада пред­ставляла «П.» перед урядом, ви­значала квоти замовлень учасників, узгоджувала продовже­н­ня договору учасників (у 1906—08, 1911—12, 1914) та легалізації синдикату. 1908 вона роз­робила устав «П.», однак влада його не затвердила. 1900—06 і 1915—17 «П.» існував пере­важно за рахунок державних, 1907—11 — державно-приватних, 1912—14 — виключно приватних замовлень. Керівництво «П.» завжди намагалося тримати ринок у напів­насиченому стані, регулярно під­вищуючи ціни на власну продукцію. Провід­ні ролі у складі «П.» ві­ді­гравали Луганський паровозобудівний завод (випускав 150—180 паровозів на рік) і Харківський паровозобудівний завод (185—200). Технікою «П.» були оснащені майже всі залізниці на українських землях у складі Російської імперії. Припинив існува­н­ня у жовтні 1917.

Завантажити статтю