Продпаровоз
«ПРОДПАРОВО́З» (Товариство з продажу продукції паровозобудівних заводів) — одне з найбільших монополістичних об’єднань важкої індустрії кінця 19 — початку 20 ст. 1897–99 представники механічного заводу Гартмана, Харківського, Луганського, Брянського, Сормівського, Коломенського, Путилівського, Іжевського паровозобудівних підприємств, Російського паровозобудівного і механічного товариства почали взаємну координацію на ринках збуту. 1901 підписано договір про розподіл замовлень на рухомий склад, згідно з яким «П.» набув картельно-синдикатної, а 1909 — синдикатної форми з керівною радою та спеціальним (внутрішнім) фондом. Рада представляла «П.» перед урядом, визначала квоти замовлень учасників, узгоджувала продовження договору учасників (у 1906–08, 1911–12, 1914) та легалізації синдикату. 1908 вона розробила устав «П.», однак влада його не затвердила. 1900–06 і 1915–17 «П.» існував переважно за рахунок державних, 1907–11 — державно-приватних, 1912–14 — виключно приватних замовлень. Керівництво «П.» завжди намагалося тримати ринок у напівнасиченому стані, регулярно підвищуючи ціни на власну продукцію. Провідні ролі у складі «П.» відігравали Луганський паровозобудівний завод (випускав 150–180 паровозів на рік) і Харківський паровозобудівний завод (185–200). Технікою «П.» були оснащені майже всі залізниці на українських землях у складі Російської імперії. Припинив існування у жовтні 1917.
Рекомендована література
- Лаверычев В. Я. Государство и монополии в дореволюционной России. Mосква, 1982.
Завантажити статтю
