Паздро Збіґнєв-Валентин

Визначення і загальна характеристика

ПА́ЗДРО Збіґнєв-Валентин (09. 11. 1873, с. Переволока, нині Чортківського р-ну Тернопільської обл. — 13. 09. 1939, Львів) — правознавець. Доктор права (1900), доктор габілітований із суспільної економіки (1908). Закінчив класичну гімназію у Львові (1893), юридичний факультет Львівського університету, навчався в Мюнхенському університеті (Німеччина, 1902–03). Від 1901 — керівник Крайового бюро праці у Львові; від 1909 — професор суспільних наук Рільничої академії у м. Дубляни (нині у складі Львівської міськради); 1911–14 — надзвичайний професор юридичних наук, від 1919 — звичайний професор економіки і юридичних наук Львівської політехніки. 1914 мобілізований до австро-угорської армії, пораненим потрапив у російський полон. 1918 викладав у польській гімназії у м. Казань (РФ). У тому ж році повернувся до Львова, взяв участь у польсько-українській війні. 1920–23 — професор, водночас 1922–23, 1924–25, 1932–34 — декан, 1923–24, 1925–26, 1934–37 — продекан юридичного факультету, 1923–24 — в. о. проректора Львівського університету; 1923 — куратор Вищої школи зовнішньої торгівлі у Львові; 1931–39 — викладач адміністративного права Католицького унівесритету Любліна (Польща). Наукові дослідження: суспільна економіка, адміністративне право, територіальне самоуправління. Засновник львівської школи адміністративного права. Віце-президент тимчасового самоуправлінського відділу у Львові (1920–27).

Завантажити статтю