Паздро Збіґнєв-Валентин

ПА́ЗДРО Збіґнєв-Валентин (09. 11. 1873, с. Пере­волока, нині Чортківського р-ну Тернопільської обл. — 13. 09. 1939, Львів) — право­знавець. Доктор права (1900), доктор габілітований із су­спільної економіки (1908). Закінчив класичну гімназію у Львові (1893), юридичний факультет Львівського університету, на­вчався в Мюнхенському університеті (Німеч­чина, 1902—03). Від 1901 — керівник Кра­йового бюро праці у Львові; від 1909 — професор су­спільних наук Рільничої академії у м. Дубляни (нині у складі Львівської міськради); 1911—14 — над­звичайний професор юридичних наук, від 1919 — звичайний професор економіки і юридичних наук Львівської політехніки. 1914 мобілізований до австро-угорської армії, пораненим потрапив у російський полон. 1918 викладав у польській гімназії у м. Казань (РФ). У тому ж році повернувся до Львова, взяв участь у польсько-українській війні. 1920—23 — професор, водночас 1922—23, 1924—25, 1932—34 — декан, 1923—24, 1925—26, 1934—37 — продекан юридичного факультету, 1923—24 — в. о. проректора Львівського університету; 1923 — куратор Вищої школи зовнішньої торгівлі у Львові; 1931—39 — викладач адміністративного права Католицького унівесритету Любліна (Польща). Наукові дослідже­н­ня: су­спільна економіка, адміністративне право, територіальне само­управлі­н­ня. Засновник львівської школи адміністративного права. Віце-президент тимчасового само­управлінського від­ділу у Львові (1920—27).